Назад

Місто Прилуки входить до ліги історичних міст України. Прилуки мають древню, славну історію та глибокі традиції. Культурна спадщина міста Прилуки полягає у його самобутності. Серед архітектурних стилів у Прилуках представлені: бароко, класицизм, модерн. Місто славиться культовими спорудами початку ХVIII ст. та цивільними будівлями кін. ХІХ поч. ХХ ст. У місті знаходиться чотири пам’ятки національного значення.


Скарбниця

Полкова скарбниця, або як її ще називали ґалаґанівський арсенал, є найстарішою будівлею, серед монументальних мурованих споруд міста Прилуки. Облаштувавши в 1714 році свою садибу на території фортеці Гнат Ґалаґан побудував біля свого будинку невелику кам'яницю для збереження полкового скарбу, клейнодів та зброї. Прямокутна у плані споруда ,збудована з місцевої цегли на вапні, мала глибоке підзе­мелля перекрите склепінням. Стіни цієї невеликої споруди завтовшки з метр. Торці увінчані барочними фронтонами, фасади декоровані пілястрами ,профільованим карнизом. Колись тут в обкутих залізом дубових скринях зберігалася привезена з походів коштовна зброя, одяг, на полицях: полкові прапори, перначі, в дерев'яних барильцях срібні таляри, орти, рублі, мідні шеляги, полушки. Реставрована у 1989 році.

Під стінами скарбниці є ще один скромний пам'ятник козацької доби, який має свою цікаву історію. На початку 1990-х років під час проведення підземних комунікацій на Київській вулиці, в районі аграрного ліцею будівель­ники натрапили на забуте кладовище часів козаччини, що колись було на березі Муховця, між Пирятинською та Роменською брамами, під стіна­ми прилуцької фортеці. Було знайдено добре збережену домовину, в якій лежало тіло козака з простреленою скронею. Збереглися природньо муміфіковане тіло і одяг. Покійника перенесли до скарбниці, а потім 1995 році поховали. На могилі працівниками музею було встановлено невеличкий пам'ятник з хрестом і написом "Невідомий козак ХІІІ ст.".

Розташована на вул. Галаганівській № 25 а.


Спасо-Преображенський собор

Спасо-Преображенський собор є культовою пам’яткою Прилук, яка занесена до визначних пам’яток України, побудований на місці бувшої дерев'яної з солом'яним дахом церкви Преображенія Спаса, про яку ще у 1654 р. згадував славнозвісний історик-мандрівник Павло Халебський. Дерев'яна Спаська церква була побудована приблизно в 1653-1655 (у 1653 та 1654 вона мала ще недобудовані бані). Наприкінці 17 - на поч. 18 ст. ця церква згоріла. На її місці в 1710-1720 рр. за кошти прилуцького полковника Гната Ґалаґана була споруджена нова мурована п'ятибанна церква (після пожежі 1834 змінено форми бань). Будували собор найкращі майст­ри - мулярі, яких зміг знайти у своїх володіннях полковник. Зразком для них був Троїцький собор Густинського монастиря. Будували п'ятигла­ву церкву на міцному підмурку з велетенських каменів, перевезених із річки Переводу. З них були вимуровані бики стародавнього мосту біля Край-города, відомого з часів Київеької Русі, зруйнованого татарськими ордами.

Під час пожежі 14 вересня 1781, що охопила майже все місто, згорів дерев'яний собор Різдва Богородиці.. Спасо-Преображенська церква, мабуть, теж трохи постраждала, але не дуже, бо в документі "О сгоревшем в городе Прилуке в бывшей пожар разном строении" вона не згадується. Після необхідного ремонту Спасо-Преображенська церква була освячена соборною, якою вона залишалася до 1817 року, коли був освячений новий собор Різдва Богородиці. Спасо-Преображенська церква діяла як парафіяльна, 1930 року закрита. Після декількох етапів реставраційних робіт, які почались у 1960-х роках, церква 1991 була освячена соборною і прийняла перших віруючих. Споруда в стилі українського бароко, цегляна на цегляному фундаменті, оштукатурена і побілена. Зовнішні стіни собору товщиною 1,9-2,2 м. У плані має форму рівнокінцевого хреста. Між раменами прибудовано криволінійні приміщення. Розміри 24x25 м, висота до останнього карнизу 13,5 м. Дзвіниця збудована окремо від собору, разом з Миколаївською церквою. Мала 7 дзвонів; найбільший вагою 121 пуд з написом: "Подарований сім'єю Гната Ґалаґана".

Т.Г. Шевченко відвідуючи святині Прилуччини у 1645 році припадав до вівтаря, осінюючи себе хресним знаменням, і натхненний змальовував білокам’яну велич Спасо-Преображенського собору. Цю подію він пригадує у відомій своїй повісті "Музикант".

У кінці 19 ст. зроблено цегляну огорожу і сторожку, які не збереглися. При соборі діяли школа й шпиталь.

Розташована на розі вул. Галаганівської та Шевченка.


Миколаївська церква з дзвіницею

Побудована 1720 року на честь Святого Миколая Мирлікінського Чудотворця на кошти прилуцького полковника Гната Ґалаґана разом з дзвіницею до Спасо-Преображенського собору. 1817 року під час пожежі була пошкоджена й перебудована. Споруда в стилі бароко, декор з класичними мотивами. Складається з однонефної церкви з гранчастою апсидою та двох'ярусної дзвіниці. Мурована, товщина стін сягає 1,2 - 1,3 м. Перший ярус дзвіниці – четверик, другий – циліндричний об'єм з арковими отворами, де розміщуються дзвони. На одному, самому великому (важив 121 пуд) був напис: "Дзвін цей споруджений його милістю Господіна Ігнатія Ґалаґана, полковника Прилуцького, жінкою Оленою із сином Григорієм Ґалаґаном до храму Спаса, церкви кам'яної від нього, споруд­женим за відпущення гріхів". Миколаївська дзвіниця є одним з рідкісних зразків архітектури початку XVIII ст. Завершує дзвіницю баня з люкарнами, в яких спершу були годинники. Церква являє собою рідкісну споруду 18 ст., яка поєднує невеличку церкву з дзвіницею, композиція котрої асиметрична. 1930 закрита і була дуже пошкоджена. В 1980-х церква відреставрована, 1988 в ній було відкрито художній відділ краєзнавчого музею, а 1992 передана віруючим православної церкви московського патріархату. В 2011 році було встановлено годинники в люкарнах бані, котрі щогодинно мелодично повідомляють час.

Розташована на вул. Галаганівській № 16 а.


Собор Різдва Пресвятої Богородиці

XIX століття в архітекту­рі вважається епохою класицизму, тобто класичного або ампірного стилю. Найкращою спорудою цього стилю в м. Прилуки є собор Різдва Пресвятої Богородиці, побудований у 1806 - 1817 рр. на місці двох старовинних церков. Перша письмова згадка про храм датована 1618 роком і згадується як восьмикупольна дерев'яна церква Пречистої Святої. В 1697 р. за полковництва Дмитра Лазоревича Горленка була побудована нова дерев'яна церква в ім'я Різдва Преввятої Богородиці. Вона мала високу дзвіницю для сторожевого пікету, від неї чисельними радіусами розходились лабіринти вузьких вимощених колодами вулиць. Новозведена церква простояла не довго, під час пожежі 1781 року вона згоріла. Після пожежі 1781 р. розпочався збір коштів для відновлення соборної церкви, був найнятий майстер для виготовлення цегли. 1802 році титар церкви, військовий товариш Гречанівський, звернувся з листом до російського царя Олександра І і місто отримало з царської казни 2 тисячі рублів на будівництво кям'яного храму. Під час урочистої закладки, яка відбулась 14 жовтня 1806 року, у підмурок було закладено мідну дошку з пам'ятним написом. Новий храм з трьома престолами на честь Різдва Пресвятої Богородиці, Варвари Великомучениці та святого Олександра Невського, освячений 1817 р. Будував собор майстер з Черні­гівщини - Федір Заболоцький. Муровану кубічну споруду вінчає півсферич­ний купол на круглому барабані. Засади прикрашені фронтонами та чотирьохколонним портиком. Всередині на стінах збереглись залишки настін­ного олійного розпису початку XIX ст. Поруч, неподалік від центрального порталу стояла мурована двоярусна дзвіниця, споруджена у кращих формах пізнього класицизму. На дзвіниці стояв найбільший у Прилуках дзвін, який мав вагу 2640 кг. На жаль, вона не збереглась і була розіб­рана в 1930-х роках. Після закриття собору, на початку 1920-х років тут розміщувався Прилуцький відділ Чернігівського обласного держархіву.

У 2005 році повернутий прихожанам Української Православної церкви Київського патріархату. Нині храм має три престоли: Різдва Пресвятої Богородиці, Варвари Великомучениці та Іоасафа Білгородського.

Розташований храм в історичній частині міста.

Назад