Прилуцька міська рада
Головна Герої не вмирають Для учасників АТО Welcome to Pryluky Звернення громадян Контакти
Лише сильним дано право на безсмертяУ час, коли Україна виборює свою волю й незалежність, свою цілісність і єдність, жителі Прилуччини не стоять осторонь. З перших днів проведення антитерористичної операції та з початком повномасштабної війни тисячі наших мужніх земляків відстоюють свободу власної держави. Вони гідно несуть службу у лавах Збройних Сил та Національної гвардії України, у прикордонних військах, добровольчих формуваннях. Нам є ким пишатися. Та, на жаль, і є за ким сумувати. Кращі сини Прилук не повернувся з поля бою. Ця сторінка — краплина у морі всенародної шани і пам’яті. Ми бережемо спогади про кожного з Героїв і низько схиляємось перед величчю їх подвигу. Вічна слава! Герої не вмирають!
Ушенко Максим Вікторович(27.01.1978 — 02.04.2024) Народився Максим Вікторович 27 січня 1978 року у місті Прилуки. Навчався у загальноосвітній школі №13. З 1993 по 1996 рік навчався у Прилуцькому профтехучилищі за спеціальністю «Електрогазозварник». Закінчив Полтавський національний університет "Полтавська політехніка ім. Юрія Кондратюка". Після навчання працював помічником бурильника у Прилуцькому Управлінні бурових робіт. Згодом майстром бурових робіт на підприємстві з видобутку газу. У 2022 році, не вагаючись, став на захист рідної держави та українського народу. Проходив службу у військовій частині А4723 на посаді гранатометника 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону. Загинув 2 квітня 2024 року під час штурмових дій противника біля населеного пункту Андріївка Луганської області. Похований 10 квітня 2024 року на Сорочинському кладовищі м. Прилуки.
Ушенко Дмитро Сергійович(17.09.2002 —15.03.2024) Народився Дмитро Сергійович 17 вересня 2002 року у місті Прилуки. Навчався у загальноосвітній школі №7. Згодом закінчив Прилуцьке професійне училище за спеціальністю «Слюсар механоскладальних робіт. Слюсар з ремонту автомобілів. Водій автотранспортних засобів». Працював на різних підприємствах міста. Призваний на військову службу по мобілізації 26 січня 2024 року Прилуцьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Проходив службу у військовій частині А7330 на посаді гранатометника 3-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу механізованої роти. Загинув 15 березня 2024 року на позиції відділення «Норвегія» поблизу населеного пункту Бердичі Покровського району Донецької області. Похований 20 березня 2024 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина)
Васюра Юрій Миколайович(08.07.1974 —13.03.2024) Народився Юрій Миколайович 8 липня 1974 року у селі Льговське Кіровського району Автономної Республіки Крим в сім’ї переселенців з Черкащини, Холодного Яру. Закінчив Льговську середню школу. У 1998 році переїхав до Прилук. Працював на різних підприємствах міста. Одружився. Був добрим люблячим батьком та чоловіком. Любив займатися спортом. Юрій Васюра був духовною, високоморальною, чесною, принциповою людиною з великою силою волі та безмежною любов’ю до Батьківщини. 30 червня 2022 року був призваний на військову службу по мобілізації. Проходив службу у військовій частині А0284 на посаді номер обслуги 2-го артилерійського розрахунку 2-го артилерійського взводу артилерійської батареї аеромобільного батальйону. Загинув 13 березня 2024 року поблизу населеного пункту Кліщіївка, Бахмутського району Донецької області. Похований 16 березня 2024 року на кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
Губаренко Дмитро Вікторович(21.11.1988 —10.03.2024) Народився Дмитро Вікторович 21 листопада 1988 року у місті Прилуки. Навчався у загальноосвітній школі №12. Закінчив СПТУ-34 за спеціальністю електрогазозварювальник. Згодом проходив строкову службу в армії. Відкрив власну справу, одружився. Дмитро був добрим, люблячим батьком та чоловіком. Захоплювався пейнтболом, любив малювати аерографом та грати на гітарі. За покликом серця та відчуттям справедливості Дмитро став на захист держави та українського народу. Призваний на військову службу по мобілізації Прилуцьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Проходив службу у військовій частині А2582 на посаді старшого бойового медика 9-ої десантно-штурмової роти 3-го десантно-штурмового батальйону. Був умілим, сміливим, вмотивованим бійцем. Відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, Дмитро Губаренко загинув на полі бою 10 березня 2024 року в районі населеного пункту Вербове, Пологівського району Запорізької області. Похований 14 березня 2024 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина)
Онушко Олександр Михайлович(09.03.1982 — 28.02.2024) Народився Олександр Михайлович 9 березня 1982 року у місті Прилуки. Навчався у загальноосвітній школі № 10. Працював на різних підприємствах міста. 13 червня 2023 року призваний на військову службу Прилуцьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Солдат. Стрілець-помічник гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини А1376 Олександр Онушко був відданий військовій присязі на вірність Українському народові. 28 лютого 2024 року загинув поблизу н.п. Пречистівка Волноваського району Донецької області виконуючи військовий обов’язок з оборони та відсічі збройної агресії російської федерації проти України. Похований 6 березня 2024 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
Ягодка Сергій Вікторович(13.08.1981 —09.02.2024) Народився Сергій Вікторович 13 серпня 1981 року в місті Прилуки. 9 класів закінчив у ЗОШ №8, після чого повну загальну середню освіту здобув у ЗОШ №4. Навчався у Дігтярівському профтехучилищі № 32. У 2007 році здобув вищу освіту у Сумському державному університеті за спеціальністю «Інженер-механік». Після строкової служби прийняв рішення продовжити військову службу. Сергій Вікторович пройшов всі щаблі військової служби — від солдата до офіцера, від підлеглого до командира роти. З 2015 по 2024 рік капітан Сергій Ягодка 5 разів виконував бойові завдання, брав участь в антитерористичній операції, операції об’єднаних сил у зведеній бригаді Повітряних сил. За 24 роки служби у Збройних Силах України нагороджений чотирма медалями Міністерства оборони, двома відзнаками Командувача об’єднаних сил. Відповідно до Указу Президента України у квітні 2022 року був нагороджений державною нагородою «За військову службу Україні». З вересня 2023 року капітан Сергій Ягодка призначений командиром роти в складі Зведеної бригади Повітряних сил Збройних сил України (в/ч А4245). За визначні заслуги у забезпеченні оборони України нагороджений відзнакою Міністерства оборони України «Вогнепальна зброя». 9 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Рівнопіль на Донеччині капітан Сергій Ягодка загинув. Похований 20 березня 2024 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина)
Рубан Максим Валентинович(07.10.1992 — 07.02.2024) Народився Максим Валентинович 7 жовтня 1992 року в місті Прилуки. Закінчив середню школу №9. Навчався в Прилуцькому технічному фаховому коледжі. Пізніше продовжив навчання у Сумському університеті. Максим був щирою, доброю людиною, завжди усміхнений та життєрадісний. У місті всі знали його і пам’ятають як Романа Петрика. Та все ж чоловік прийняв для себе непросте рішення і змінив своє ім’я та прізвище, чому був дуже радий. Працював Максим Валентинович у супермаркетах електроніки та побутової техніки Фокстрот та Ельдорадо. Призваний на військову службу по мобілізації 6 квітня 2022 року Прилуцьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Проходив службу у військовій частині А4712 на посаді стрільця — помічника гранатометника 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти 2 механізованого батальйону. 7 лютого 2024 року біля населеного пункту Роботине Запорізької області під час виконання бойового завдання, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, Максим Рубан — загинув. Похований 14 лютого 2024 року на кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
Савосін Ярослав Олександрович(19.08.1982 - 02.02.2024) Народився Ярослав Олександрович 19 серпня 1982 року у м. Прилуки. Згодом проходив строкову службу в армії. Працював у м.Києві та на підприємствах рідного міста Прилуки. Ярослав Савосін був призваний на військову службу по мобілізації 19 вересня 2023 року Прилуцьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Проходив службу у військовій частині А0281 на посаді старшого стрільця 3 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 8 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону. 2 лютого 2024 року в районі н.п. Терни Донецької області, під час виконання військового обов’язку, в бою за Україну, її свободу і незалежність солдат Ярослав Савосін - загинув. Похований 13 лютого 2024 року на кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
Пінаєв Андрій Володимирович(28.09.2001-31.01.2024) Народився Андрій Володимирович 28 вересня 2001 року в місті Прилуки. Навчався в загальноосвітній школі № 3, яку закінчив у 2017 році. У 2017 році вступив до Прилуцького технічного фахового коледжу та здобув спеціальність електромеханіка. З 2021 року здобував освіту у Національному університеті біоресурсів і природокористування України. У березні 2022 року добровольцем вступив до лав Повітряних Сил Збройних Сил України. Проходив службу у військовій частині А4245 на посаді кулеметника взводу охорони роти охорони батальйону охорони. Виконував завдання щодо прикриття повітряного простору Прилуччини. Улітку 2023 року Андрій Пінаєв був одним з добровольців, які вирушили до зведеної стрілецької бригади Повітряних Сил Збройних Сил України. Пізніше був відряджений на південь країни для виконання бойових завдань в складі бригади морської піхоти. Андрій Пінаєв з позивним «Барс» завжди був взірцем виконання завдань за призначенням.Нагороджений відзнакою «ЗА ШТУРМ» командиром 35-ї окремої бригади морської піхоти. 16 жовтня 2023 року в районі населеного пункту Кринки Херсонської області, під час виконання бойових завдань із захисту Батьківщини, внаслідок артилерійського обстрілу противника, солдат Андрій Пінаєв отримав важке поранення. Тривалий час лікувався у військово-медичному центрі м.Одеси, але мужнє серце захисника України 31 січня 2024 року зупинилось назавжди. Похований 3 лютого 2024 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
Івченко Євген Анатолійович(01.07.1987 - 29.01.2024) Народився Євген Анатолійович 1 липня 1987 року у місті Прилуки. Закінчив середню школу № 9. Навчався в Прилуцькому професійному ліцеї. Пізніше проходив строкову службу при Національній Академії оборони України. Після повернення, навчався в Ніжинському університеті за спеціальністю “Практична психологія та соціальна педагогіка”. Працював у приватній компанції «Нова пошта», а також на підприємстві «Інтер-електро» комплектувальником проводів та кабелів. Дуже любив філософію та поезію, писав вірші. З поклику серця та відчуття справедливості на початку повномасштабного вторгнення Євген Анатолійович став на захист держави та українського народу. Призваний на військову службу по мобілізації 5 квітня 2022 року Прилуцьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Проходив службу у військовій частині А4712 на посаді командира 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти стрілецького батальйону. Був умілим, сміливим, вмотивованим бійцем. Відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок, у бою за Україну, її свободу і незалежність, 29 січня 2024 року біля населеного пункту Роботине Запорізької області Євген Івченко загинув. Похований 17 лютого 2024 року в м.Прилуки (Квашинське кладовище).
Поздняков Анатолій Володимирович(07.09.1976 — 28.01.2024) Народився Анатолій Володимирович 7 вересня 1976 року в місті Прилуки. Навчався у загальноосвітній школі №14. У 1994 році закінчив Прилуцьке СПТУ-34 та отримав спеціальність автослюсаря та водія категорії “С”. Пізніше проходив службу у Збройних силах України. З 2003 року працював завідувачем господарства у Прилуцькому міському Будинку культури. У вересні 2023 року Анатолій Поздняков був призваний на військову службу. Відданий військовій присязі на вірність Українському народові, під час проходження служби у районі населеного пункту Курахове Донецької області, Анатолій отримав поранення. Лікувався у госпіталі, а на реабілітацію був доправлений у рідне місто Прилуки. Ускладнення від поранень спричинили непоправну втрату. 28 січня 2024 року перестало битися серце Анатолія Позднякова. Похований 30 січня 2024 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
Пивоварський Ігор Юрійович(19.02.1992- 18.01.2024) Народився Ігор Юрійович 19 лютого 1992 року у с.Замістя Прилуцького району. Закінчив середню школу №12. Навчався в СПТУ- 34 за спеціальністю слюсар з ремонту автомобілів. Згодом проходив службу в армії за контрактом. Після закінчення служби працював на заводі “Пластмас” та на різних підприємствах нашого міста. Став на захист Батьківщини у вересні 2023 року. Проходив службу на посаді бойового медика 3-го механізованого взводу 6-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону в/ч А4699. Відданий військовій присязі на вірність Українському народові, під час виконання бойових завдань у районі населеного пункту Степове Днецької області 18 січня 2024 року Ігор Пивоварський загинув. Похований 25 січня 2024 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках. Ковтун Сергій Вікторович(06.04.1994 – 12.12.2023) Народився Сергій Вікторович 6 квітня 1994 року у м. Прилуки. Закінчив середню школу №7. Навчався в Прилуцькому професійному ліції за спеціальністю слюсар з ремонту автомобілів. Проходив строкову службу в армії, пізніше - за контрактом. У 2015-2016 роках проходив службу у зоні проведення антитерористичної операції в складі 53-ї бригади. Сергій Ковтун з позивним «Джокер» брав участь в боях за Сєверодонецьк та Мар'їнку. За участь у бойових зіткненнях в зоні проведення антитерористичної операції на сході України нагороджений нагрудним знаком “Учасник АТО”. Після служби працював на заводі Пластмас, а згодом у Прилуцькому комбінаті хлібопродуктів. У грудні 2022 року став на захист Батьківщини. Проходив службу на посаді заступника командира 7 групи СП 11 роти СП 3 загону СП в/ч А4030. Відзначений нагородами: - відзнака Президента України "За участь в антитерорестичній операції" (17.11.2016); - відзнака Міністерства оброни України "Хрест доблесті" (17.11.2023). Відданий військовій присязі на вірність Українському народові, Сергій Ковтун загинув 12 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини в районі ведення бойових дій біля населеного пункту Авдіївка Донецької області. Похований 1 лютого 2024 року на кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
Коваленко Олександр Анатолійович(01.07.1976-05.09.2023) Народився Олександр Анатолійович 1 липня 1976 року. Навчався у ЗОШ №5. Після шкільного навчання вступив до Прилуцького медичного училища на спеціальність «лікувальна справа». Трудову діяльність розпочав у Прилуцькій міській станції швидкої і невідкладної медичної допомоги на посаді фельдшера виїзної бригади. З 1995 по 1997 рік ніс службу в Збройних силах України, пізніше працював на різних підприємствах міста. У 2014 році Олександр став на захист Батьківщини та протягом року проходив військову службу у зоні проведення АТО. З початком повномасштабного вторгнення займався волонтерством, навчав прилучан домедичній допомозі. Пройшовши відбір у лютому 2023 року, став на захист Батьківщини на посаді поліцейського взводу №3 роти №3 батальйону №1 полку управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк «Сафарі») Департаменту поліції особливого призначення «Об’єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють». Олександр Коваленко з позивним «Дакота» гідно виконував свій військовий обов’язок. Беручи участь в обороні держави та стримуванні збройної агресії російської федерації, 5 вересня 2023 року у с.Курдюмівка Донецької області Олександр Коваленко загинув. Похований 12 грудня 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
Медуниця Євгеній Вікторович(23.02.1994 - 29.11 2023) Євгеній Вікторович народився 23 лютого 1994 року. Навчався у гімназії №1. Після шкільного навчання вступив до професійного технічного училища. На захист України Євгеній Вікторович був призваний 21 вересня 2022 року. Проходив навчання в місті Житомир, після чого ніс службу на посаді солдата стрільця. Під час захисту Батьківщини отримав поранення. Після завершення лікування, продовжив службу на посаді робітника підсобного 3 відділення загорожень 1 взводу загороджень роти розгородження в/ч А4733. Відданий військовій присязі на вірність Українському народові, під час виконання завдання у районі населеного пункту Мала Токмачка Запорізької області внаслідок вибуху ворожого артилерійського снардяду отримав поранення, несумісні з життям. 29 листопада 2023 року Євгеній Медуниця загинув. Похований 4 грудня 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
Калита Владислав Станіславович(30.07.1995 — 17.11.2023) Народився Владислав Станіславович 30 липня 1995 року в Гончарівську. У рідному селищі навчався в місцевій школі, а після закінчення шкільного навчання вступив до Сокиринського професійного аграрного ліцею. Згодом працював у місті Чернігові. На початку повномасштабного вторгнення Владислав, не вагаючись, став на захист Батьківщини. Проходив службу в місті Авдіївка Донецької області на посаді старшини батареї військової частини А4007. Був умілим, сміливим, вмотивованим бійцем. Владислав Калита був нагороджений відзнакою-медаллю «За особливу службу ІІ ступеня». Життя Владислава Станіславовича трагічно обірвалось 17 листопада 2023 року в наслідок дорожньо-транспортної пригоди у зоні проведення бойових дій. Похований 27листопада 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках. Яковенко Олег Анатолійович(12.05.1984 — 15.11.2023) Народився Олег Анатолійович 12 травня 1984 року. Навчався у загальноосвітній школі №10. Після шкільного навчання вступив до Прилуцького агротехнічного коледжу. Більше 10 років працював водієм у Державній службі з надзвичайних ситуацій. Ще до початку повномасштабного вторгнення Олег Анатолійович підписав контракт із Збройними Силами України. Під час несення служби отримав важке поранення поблизу міста Куп’янськ Харківської області. Після лікування продовжив службу у в/ч А4970 на посаді водія 2 відділення взводу управління 1 зенітної кулеметної роти. На жаль війна похитнула здоров’я Олега. Під час несення служби, в результаті наслідків тяжкого захворювання, 15 листопада 2023 року Олег Анатолійович відійшов у вічність. Похований 17листопада 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
Майстренко Вячеслав Анатолійович(28.03.1974 - 12.11.2023) Народився Вячеслав Анатолійович 28 березня 1974 року в м.Прилуки. Навчався у загальноосвітній школі №12. Після шкільного навчання вступив до Васильківського авіаційно-технічного училища Київської області. Пізніше проходив службу у Збройних силах України. Вячеслав був дуже добрим, комунікабельним, чесним, справедливим чоловіком, який готовий завжди прийти на допомогу. Мав золоті руки та уміло виконував будь-яку справу. На захист України Вячеслав Анатолійович став у 2023 році. Проходив службу на посаді командира гранатометного взводу 2 механізованого батальйону в/ч А7013. Відданий військовій присязі на вірність Українському народові, під час проходження служби у районі населеного пункту Орєхове Запорізької області, Вячеслав отримав поранення. Лікувався у госпіталі, а на реабілітацію був доправлений у рідне місто Прилуки. Ускладнення від поранень спричинили непоправну втрату. 12 листопада 2023 року Вячеслав Майстренко помер. Похований 15 листопада 2023 року на кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
Семенченко Денис Миколайович(30.08.1983 - 16.10.2023) Народився Денис Миколайович 30 серпня 1983 року у місті Прилуки. Навчався у загальноосвітній школі №12. Після шкільного навчання вступив до Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, який закінчив у 2000 році. Маючи гідний приклад військової служби батька, Денис пов’язав своє життя із армією. З 2002 року Денис Миколайович проходив строкову службу у Збройних силах України. З грудня 2003 по березень 2005 року проходив військову службу за контрактом. Денис Миколайович працював техніком на різних приватних підприємствах у місті Києві. З 7 березня 2022 року був мобілізований до військової частини А4245, де проходив службу на посаді сержанта з матеріального забезпечення роти матеріально-технічного забезпечення. З липня 2023 року за власним бажанням вибув у розпорядження зведеної стрілецької бригади Повітряних сил Збройних сил України до однієї з бригад Морської піхоти. За час проходження військової служби Денис Семенченко зарекомендував себе як грамотний, дисциплінований та виконавчий військовослужбовець. Відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок, у бою за Україну, її свободу і незалежність, отримавши поранення несумісні з життям під час артобстрілу противника, 16 жовтня 2023 року у населеному пункті Кринки Херсонської області Денис Семенченко загинув. Похований 21 жовтня 2023 року на кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
Гречаний Богдан Сергійович(15.01.1987 - 09.10.2023) Народився Богдан Сергійович 15 січня 1987 року у місті Прилуки. Навчався у загальноосвітній школі №2. Після шкільного навчання вступив до Чернігівського педагогічного інституту на спеціальність «Фізичне виховання». Богдан працював у своєму рідному місті на різних підприємствах. На початку повномасштабного вторгнення Богдан став на захист Батьківщини. Проходив службу на посаді стрільця-снайпера 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону в/ч А4053. Солдат Богдан Гречаний був відданий військовій присязі на вірність Українському народові. Під час виконання бойового завдання із виявлення і знищення сил противника, біля населеного пункту Синьківка Куп’янського району Харківської області 09 жовтня 2023 року Богдан Гречаний загинув. Похований 15 жовтня 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
Рогальов Олександр Михайлович(03.01.1978 - 12.08.2023) Народився Олександр Михайлович 03 січня 1978 року у місті Прилуки. Сім’я переїхала до Варви, навчався у місцевій загальноосвітній школі. Вступив до Ніжинського агротехнічного коледжу на спеціальність «Виробництво електронно-обчислювальної техніки», продовжив навчання за спеціальністю «Енергетичний менеджмент» у Сумському державному університеті. З листопада 1997 по червень 1999 проходив строкову військову службу. Трудова діяльність Олександра Михайловича завжди була пов’язана з електрикою. Працював електромонтером у ПАТ «Укртелеком», а також енергетиком на різних приватних підприємствах: ТОВ «Лідер», ТОВ «Форест», «Елеватор Агро», ПАТ «Завод залізобетонних конструкцій Світлани Ковальської». Останні роки працював за кордоном. Військовий шлях Олександра Михайловича розпочався в 2014 році, до початку повномасштабного вторгнення стояв на захисті нашої держави в зоні проведення АТО. Відзначений нагрудним знаком «Учасник АТО», відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», медаллю «Ветеран війни» та відзнакою «За службу державі». Був вмотивованим бійцем з позивним «Волноваха» та умілим командиром відділення регламенту та ремонту електроспецобладнання ремонтного взводу бронетанкової техніки ремонтної роти батальйону матеріально-технічного забезпечення в/ч А4722, 116-ї окремої механізованої бригади. У ході виконання бойового завдання, отримавши вогнепальні поранення, несумісні з життям, у результаті артилерійського обстрілу противником населених пунктів Роботино та Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області сержант Олександр Рогальов загинув 12 серпня 2023 року. Похований 11 жовтня 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
Ситник Андрій Геннадійович(21.06.1986 - 12.09.2023) Народився Андрій Геннадійович 21 червня 1986 року у Прилуках. Закінчив школу у с.Мазки Прилуцького району. Строкову службу проходив у танкових військах у селищі Десна. Після служби працював на підприємстві в місті Києві, повернувся додому допомагати батькам у веденні фермерського господарства та розвитку сімейного бізнесу. На початку повномасштабного вторгнення Андрій добровольцем став на захист Батьківщини. Молодший сержант, стрілець-санітар 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини А 4053 - мужньо виконував свій військовий обов’язок. Під час виконання бойового завдання по виявленню та знищенню сил противника, отримавши поранення несумісні з життям загинув 12 вересня 2023 року неподалік населеного пункту Лиман Перший Двуречанського району Харківської області Похований в с.Мазки Прилуцького району Чернігівської області. Волобуєв Олександр Іванович(18.03.1981-29.08.2023) Народився Олександр Іванович 18 березня 1981 року у місті Прилуки. Закінчив Ніжинський державний педагогічний університет імені Миколи Гоголя за спеціальністю соціальна педагогіка і практична психологія. У 2004 році працював соціальним педагогом у середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №6 міста Прилуки. Потім продовжив трудову діяльність в НГВУ «Чернігівнафтогаз» на різних посадах. З 2013 по 2017 рік працював психологом відділення персоналу 5-го державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області з охорони об'єктів. З 2017 року вступив до лав Збройних Сил України. З червня 2018 року по березень 2019 року брав активну участь у антитерористичній операції та операції Об’єднаних сил на сході України. З початком повномасштабного вторгнення очолював групу, яка успішно проводила рейдові та диверсійні дії на маршрутах руху противника в Чернігівській області. У військовій частині проходив службу на посаді офіцера-психолога батальйону охорони. Зарекомендував себе виключно з позитивної сторони, як грамотний офіцер, надійний товариш для своїх побратимів та патріот України. Призначений командиром роти спеціального призначення. Мужньо виконуючи свій військовий обов’язок, командир роти спеціального призначення військової частини А 4626, капітан Олександр Волобуєв загинув в районі населеного пункту Ямпіль Донецької області 29 серпня 2023 року. Олександр Іванович залишився вірним військовій присязі, беручи участь в обороні держави та стримуванні збройної агресії російської федерації. Похований 31 серпня 2023 року на кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
Гапченко Богдан Миколайович(29.05.1993 — 27.08.2023) Народився Богдан Миколайович 29 травня 1993 року у місті Прилуки. Навчався у загальноосвітній школі № 10. Після закінчення шкільного навчання, вступив до Прилуцького професійного ліцею, де здобув професію будівельника. З 2011 року проходив строкову військову службу. Трудова діяльність Богдана розпочалась у рідних Прилуках, пізніше у м.Києві працював старшим охоронником магазину «Фора», а згодом у торговельній мережі «АТБ» м. Вінниці. 22 грудня 2022 року Богдан Гапченко, як справжній чоловік, став на захист своєї країни. Солдат, Гапченко Богдан Миколайович був відданий військовій присязі на вірність Українському народові. 27 серпня 2023 року у результаті артилерійського обстрілу противником в районі населеного пункту Роботине Запорізької області, отримавши вогнепальні поранення, несумісні з життям, Богдан Гапченко загинув. Похований 06 вересня 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
Бодянський Сергій Михайлович(16.07.1986 - 17.07.2023) Народився Сергій Михайлович 16 липня 1986 року у місті Прилуки. Навчався у загальноосвітній школі № 10. У 2001 році, після шкільного навчання, вступив до Прилуцького професійно-технічного училища. У 2004 році успішно здобув освіту за спеціальністю «Електромонтажник силових мереж та електроустаткування». Строкову військову службу проходив у м. Вишгород. Сергій працював водієм в Управлінні ветеринарної медицини, пізніше був торговим представником. Військовий шлях воїна розпочався ще до початку повномасштабного вторгнення. У 2014-2015 роках стояв на захисті нашої держави в зоні проведення АТО. У жовтні 2017 року Всеукраїнським об'єднанням ''Країна'' Сергій Бодянський був нагороджений медаллю ''За відвагу'', а також нагрудним знаком учасника АТО. Повномасштабне вторгнення агресора в Україну змусило досвідченого воїна знову стати на шлях захисту рідної країни. Сергій був призваний Прилуцьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки 03 березня 2022 року. Командир бойової машини - командир 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу механізованої роти військової частини А7330, відданий військовій присязі на вірність Українському народові. 17 липня 2023 року в результаті ракетного удару по місцю розташування групи в районі населеного пункту Серебрянка БахмУтського району Донецької області Сергій Бодянський загинув. Похований 22 липня 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
Гулак Анатолій Михайлович(05.02.1980 - 10.07.2023) Народився Анатолій Михайлович 5 лютого 1980 року в м. Прилуки. Навчався в загальноосвітній школі № 10. Після закінчення вступив до Ладанського середнього професійно-технічного училища на спеціальність столярна справа. Працював на різних підприємствах, а також був охоронцем у будівельній організації. Анатолій Гулак, взявши до рук зброю, обрав нелегкий шлях боротьби за рідну Батьківщину був відданим військовій присязі на вірність українському народові. За час проходження служби у третій механізованій бригаді в/ч А4773 зарекомендував себе з позитивної сторони. До виконання службових обов’язків та поставлених завдань ставився дуже відповідально. Був небайдужим до життя військового колективу. Під час виконання обов’язків військової служби при захисті Батьківщини поблизу населеного пункту Приютне Пологівського району Запорізької області старший навідник 2 відділення 3 протитанкового взводу 3 механізованого батальйону військової частини А4773 Анатолій Гулак загинув 10 липня 2023 року. Похований 15 липня 2023 року в с.Заїзд Прилуцького р-ну.
Шень Дмитро Валерійович(16.03.1986 - 05.07.2023) Народився 16 березня 1986 року в селищі Димер Вишгородського району Київської області. Згодом родина переїхала у село Смош Прилуцького р-ну, де Дмитро закінчив навчання в середній школі. Освіту здобував у Прилуцькому фаховому технічному коледжі за спеціальністю електрифікація. Дмитро Валерійович був працівником комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання». Ще до початку повномасштабного вторгнення 2014-2015 роках ніс службу у зоні проведення антитерористичної операції. 24 лютого 2022 року призваний на службу Прилуцьким РТЦК. Відданий військовій присязі на вірність Українському народу старший механік-водій 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти в/ч А7330 молодший сержант Дмитро Шень загинув 5 липня 2023 року в результаті отриманих поранень не сумісних з життям під час стрілецького бою з ворожою ДРГ в районі н.п. Білогорівка Сєверодонецького р-ну Луганської обл. Похований 12 липня 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
Ланевич Вячеслав Володимирович(17.07.1975 - 05.07.2023) Народився 17 липня 1975 року в м.Камінь-Каширський Волинської області. Після закінчення школи навчався в професійно-технічному училищі за спеціальністю майстер-будівельник. Пізніше вступив до Харківського педагогічного інституту. Після третього курсу навчання був призваний на строкову службу. Трудова діяльність Вячеслава проходила на різних підприємствах. У 2018 році, переїхав жити у м. Прилуки. Працював у супермаркеті «ФОРА». 24 лютого 2022 року призваний на службу Прилуцьким РТЦК. Відданий військовій присязі на вірність Українському народу водій гранатометного відділення взводу вогневої підтримки РВП в/ч А7330 солдат Вячеслав Ланевич загинув 5 липня 2023 року в результаті отриманих поранень не сумісних з життям під час стрілецького бою з ворожою ДРГ в районі н.п. Білогорівка Сєверодонецького р-ну Луганської обл. Похований 12 липня 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
Кулій Валентин Іванович(15.06.1968 - 05.07.2023) Народився 15 червня 1968 року у м. Прилуки. Навчався в середній школі № 1. Закінчивши 8 класів, пішов навчатися у Прилуцьке професійно-технічне училище. Строкову службу проходив у десантних військах. Трудову діяльність розпочав на комунальному підприємстві «Прилукитепловодопостачання», де працював на посаді водія. Бажання розвиватись стало поштовхом до продовження навчання, тому Валентин Кулій також здобував освіту у Прилуцькому фаховому технічному коледжі. На посаду електрика пішов працювати у приватне підприємство «Таланпром». 24 лютого 2022 року призваний на службу Прилуцьким РТЦК. Відданий військовій присязі на вірність Українському народу водій гранатометного відділення взводу вогневої підтримки РВП в/ч А7330 загинув 5 липня 2023 року в результаті отриманих поранень не сумісних з життям під час стрілецького бою з ворожою ДРГ в районі н.п. Білогорівка Сєверодонецького р-ну Луганської обл. Похований 12 липня 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
Бачиш Микола Віталійович(26.01.1994 — 30.06.2023) Народився Микола Віталійович 26 січня 1994 року. Закінчив загальноосвітню школу №2. Освіту здобував у Прилуцькому Професійно-технічному училищі за спеціальністю електрогазозварник, водій транспортних засобів. Працював на різних підприємствах. Микола був дуже доброю, комунікабельною, чесною, справедливою людиною, яка готова у будь-який момент прийти на допомогу. На захист України Микола Бачиш став у 2014 році. До 2015 року ніс службу у зоні проведення антитерористичної операції. З поклику серця та відчуття справедливості Микола знову став на захист Батьківщини навесні 2022 року. Воїн Микола Бачиш позивним «Джокер» був відважним та хоробрим в бою. Багатьох поранених виніс з поля бою та врятував їм життя. 6 листопада 2022 року наказом Головнокомандувача Збройних сил України Микола Бачиш був відзначений почесним нагрудним знаком «Сталевий хрест». Навідник 2 спеціального відділення 2 спеціального взводу 3 спеціальної роти військової частини А4122 Микола Бачиш загинув 30 червня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області. Похований 08 липня 2023 року на кладовищі «Новий побут» у Прилуках. Відзначений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (24.10.2023) (посмертно).
Микитюк Геннадій Миколайович(17.04.1972 - 22.06.2023) Народився Геннадій Миколайович 17 квітня 1972 року в м.Прилуки. Закінчив середню школу №10. Освіту здобував у Професійно-технічному училищі. Після служби в армії пішов працювати водієм. Геннадій Микитюк був справжнім патріотом своєї держави. 6 березня 2022 року був прийнятий на військову службу через Прилуцький районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Стрілець 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини А7330 Геннадій Микитюк отримав осколкові поранення. Був доправлений у Краматорську міську лікарню, але отримані поранення виявилися надто складними. 22 червня 2023 року Геннадій Микитюк відійшов у вічність. Похований 25 червня 2023 року на кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
Татарінов Микола Миколайович(18.12.1975 - 17.06.2023) Народився 18 грудня 1975 року у місті Прилуки. Закінчив середню школу №12. Навчався у Ніжинському педагогічному інституті на факультеті «Історія народознавства». Після навчання проходив строкову військову службу з підготовки фахівців для інженерно-саперних частин. На захист Батьківщини Микола став у 2014 році. У 2018 році знову брав участь в Антитерористичній операції та відвойовував незалежність на Сході України. 10 лютого 2022 року Микола Татарінов був прийнятий на військову службу за контрактом через Прилуцький районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Сапер інженерно-саперного взводу мотопіхотного батальйону військової частини А2167 Микола Татарінов 10 червня 2023 року отримав важке поранення в результаті здійснення противником мінометного обстрілу позицій підрозділу населеного пункту Вугледар Волноваського району Донецької області. Був доправлений на лікування у Дніпровську лікарню імені Мечникова. На жаль, отримані пораненням виявилися надто складними. 17 червня 2023 року Микола Татарінов відійшов у вічність та приєднався до небесного строю воїнів- охоронців. Похований 21 червня 2023 року на кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
Мороз Олег Володимирович(03.11.1971 - 10.06.2023) Народився 3 листопада 1971 року у місті Прилуки. Навчався в середній школі № 2. Після закінчення вступив до Гідромеліоративного технікуму. Під час навчання був призваний на строкову військову службу! Пізніше навчався у Прилуцькій бухгалтерській школі! Жив та працював у рідному місті, був завідувачем харчоблоку прилуцької міської лікарні! У вересні 2014 року пішов захищати Україну. Перший свій бій прийняв біля селища Старогнатівка Донецької області. Службу проходив у гарячих точках у складі 41 батальйона: Волноваха, Новогригорівка, Слов’янськ, Соледар. Пізніше за станом здоров’я був переведений у місто Ромни. Отримав звання штаб-сержанта. Службу ніс у ВЧ А1476. Олег Володимирович мав величезний авторитет і користувався повагою серед командування та побратимів, особливо серед молодих новоприбулих воїнів - навчав їх та допомагав. За знання, мудрість і бойовий досвідом - отримав позивний – Дід. Олег Мороз віддав своє здоров’я під час несення військової служби на Сході України. Хвороба виявилася надто тяжкою. 10 червня Олег Володимирович відійшов у вічність. Похований 11 червня 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
Криворучко Олександр Борисович(05.10.1982 - 08.06.2023) Народився 5 жовтня 1982 року у місті Ровеньки Луганської обл. У 1986 році переїхав до м.Прилуки У 1999 році успішно закінчив школу №7. Строкову військову службу в армії проходив у місті Миколаїв. Працював у Київській області завідувачем складу приватного підприємства. У 2009 році одружився, виховував сина. Матрос за мобілізацією, був призваний на військову службу Прилуцьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки 15 березня 2023 року. Стрілець-снайпер 2 роти 35 бригади 88 батальйону морської піхоти військової частини А2613 загинув 8 червня 2023 року, отримавши поранення несумісне із життям під час штурму ворожих позицій на Донецькому напрямку, н.п. Сторожеве Волноваського району. Похований 15 червня 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
Левченко Юрій Сергійович(17.05.1971 - 08.06.2023) Народився 17 травня 1971 року в Прилуках. Закінчив Прилуцьку середню школу №10, після чого був призваний на військову службу. Після мобілізації працював на Прилуцькій взуттєвій фабриці та на інших приватних підприємствах. із вересня 2020 року Юрій Левченко продовжив трудову діяльність у ТОВ «ПК Пожмашина». У перші дні повномасштабного вторгнення, не вагаючись, Юрій Сергійович пішов до військкомату і став на захист рідної країни. Мужньо захищав українську землю та її народ. 8 червня 2023 року під час несення військової служби на Луганському напрямку — в районі н.п. Білогорівка Сєвєродонецького району, у результаті отримання осколкових поранень несумісних з життям, стрілець 2 стрілецької роти військової частини А7330 Юрій Левченко загинув. Похований 11 червня 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
Іванченко Іван Сергійович(21.02.1995 - 22.05.2023) Народився 21 лютого 1995 року в м. Прилуки Чернігівської області. Навчався з 2001 по 2012 р.р. в Прилуцький ЗОШ І-ІІІ ступенів № 7. У 2012 році вступив до Сумського національного аграрного університету. З 2015 по 2018 роки служив за контрактом у 10-й гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс» Сухопутних військ Збройних Сил України. Після початку повномасштабного вторгнення РФ у лютому 2022 році вступив до лав територіальної оборони, службу ніс у складі військової частини А 7330 1-ого стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти 164 ОБ ТРО та віддано боронив Батьківщину від загарбників. 22 травня 2023 року загинув на сході України. Похований 25 травня 2023 року на міському кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
Маковець Олександр Олегович(16.02.1990 - 02.05.2023) Народився 16 лютого 1990 року. Навчався у школі №6. Трудова діяльність Олександра Олеговича завжди була пов’язана з електрикою та технікою - працював на різних підприємствах Чернігова, Києва, та Автономної Республіки Крим. У серпні 2022 року Олександр Маковець добровольцем пішов на війну. Олександр Маковець загинув 2 травня 2023 року під час виконання бойового завдання в населеному пункті Білогорівка Луганської області, внаслідок артилерійського обстрілу з боку противника. Похований 10 травня 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у м.Прилуки. Відзначений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (09.10.2023) (посмертно).
Покідько Павло Михайлович(20.05.1971 - 02.05.2023) Народився 20 травня 1971 року в Ічні на Прилуччині. Закінчив Прилуцьку СЗОШ №1, а потім – Сумське вище військове артилерійське училище. Далі проходив службу в одному з військових підрозділів Чернігівщини. Працював у нафтогазовидобувному управлінні «ЧЕРНІГІВНАФТОГАЗ» публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА». У 2020 році долучився до лав ЗС України та розпочав військову службу за контрактом у складі одного з підрозділів військової частини А2167. Капітан, командир взводу протитанкових ракетних комплексів загинув 2 травня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно). Похований 5 травня 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у м.Прилуки.
Богдан Олег Володимирович(16.09.1984 - 26.04.2023) Народився 16 вересня 1984 року в місті Прилуки Чернігівської області. Навчався в Прилуцькій ЗОШ № 10. Закінчив Прилуцьке ПТУ № 34, здобувши професію монтажник санітарно-технічних систем, електрозварник ручного зварювання. Починаючи з 2013 року (з незначними перервами) працював на ТОВ "Прилуцький завод - "Білкозин". Був мобілізованим з перших днів повномасштабного вторгнення рф на територію України. Проходив військову службу у роті охорони Прилуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. З 2 листопада 2022 року прийнятий на службу у військову частину А7105, оператор 3 відділення протитанкового взводу, солдат. Загинув 26 квітня 2023 року біля населеного пункту Вугледар Донецької області. Похований в с.Манжосівка Прилуцького р-ну.
Матузка Богдан Олександрович(03.09.1999 - 12.03.2023) Народився 3 вересня 1999 року. Навчався у Прилуцькій загальноосвітній школі № 10, яку закінчив у 2016 році. 2017 року вступив на 2 курс гуманітарно-педагогічного коледжу ім. І.Я. Франка на спеціальність «Середня освіта» зі спеціалізації «Трудове навчання та технології». 2 березня 2022 року був прийнятий на військову службу по мобілізації Козелецьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Майстер (номер обслуги 1) мінометного взводу 2 мінометної батареї, солдат. У своїх соціальних мережах, вже будучи на війні, він написав: "Націоналізм - це дар, даний любов'ю, розумом, відповідальністю та мрією у краще майбутнє". Богдан був не просто патріотом, який любив свою країну, а й сприймав націоналізм, як відданість нації. Загинув 12 березня 2023 року під час переміщення БМП-1 до району вогневих позицій внаслідок артилерійського обстрілу поблизу с. Берестове Куп’янського району Харківської області. Похований 17 березня 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина ) в м.Прилуки.
Миколаєнко Володимир Вікторович(23.09.1989 - 13.02.2023) Народився 23 вересня 1989 року в місті Прилуки Чернігівської області. Навчався у загальноосвітній школі № 10. Неодноразово брав участь у шкільних олімпіадах. Успішно закінчив шкільне навчання із золотою медаллю, після чого вступив до Київського політехнічного інституту. Здобував освіту за спеціальністю “Промислова теплоенергетика”. Отримав диплом магістра “інженер-дослідник”. Під час навчання в інституті активно займався спортом, грав у американський футбол та їздив на змагання. Після закінчення Політехнічного інституту працював на декількох фірмах, обіймав посаду начальника відділу. Проживав у м. Києві. 26 лютого 2022 року Володимир став на захист Батьківщини. Був призваний на військову службу по мобілізації Львівським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Солдат Миколаєнко Володимир був старшим розвідником 24 бригади. У червні був поранений під Лисичанськом. Після проходження лікування, продовжив службу у лавах Національної гвардії України. Загинув 13 лютого 2023 року під час оборони селища Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області. Похований на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у м.Прилуки.
Івченко Володимир Григорович(20.06.1978 - 07.02.2023) Народився 20 червня 1978 року. Навчався у Прилуцькій загальноосвітній школі № 10. Здобував освіту у Прилуцькому гуманітарно-педагогічному коледжі. Працював на взуттєвій фабриці, а з 2016 року у розкрійному цеху ТОВ «Алітоні». У серпні 2022 року пішов на війну добровольцем. Призваний на військову службу по мобілізації Прилуцьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Радіотелефоніст 2 зенітного артилерійського відділення зенітного артилерійського взводу 1-го десантно-штурмового батальйону військової частини А0284, солдат. Загинув 7 лютого 2023 року під час бойових дій поблизу населеного пункту Ступочки Краматорського району Донецької області. Похований на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
Киряхно Дмитро Миколайович(06.06.1990 - 17.01.2023)
Народився 06 червня 1990 року в місті Прилуки Чернігівської області. Закінчив гімназію №1, а згодом Прилуцьке профтехучилище № 34. Працював водієм. З перших днів війни пішов добровольцем та став на захист України від російського агресора. Був водієм автомобільного взводу роти забезпечення підвозу пального та мастильних матеріалів роти забезпечення пальним та мастильними матеріалами батальйону матеріального забезпечення військової частини А2802. Загинув 17 січня 2023 року в районі населеного пункту Водяне Донецької області. Похований на міському кладовищі «Новий побут».
Ковалівський Олександр Юрійович(12.06.1978 - 17.01.2023)
Народився 12 червня 1978 року в місті Прилуки Чернігівської області. Навчався в загальноосвітніх школах №13 та №6. Після навчання в школі, закінчив Прилуцьке професійно-технічне училище. Працював на підприємствах міста. Після вторгнення рф пішов захищати Україну та був водієм автомобільного взводу підвозу продовольства, речового військово-технічного майна роти забезпечення продовольством, речовим та військово-технічним майном батальйону матеріального військової частини А2802. Загинув 17 січня 2023 року поблизу населеного пункту Водяне Донецької області. Похований на “Алеї Героїв” (цвинтар Горова Білещина) у м.Прилуки.
|