УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 257/2012 "Про додаткові заходи з підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка"

Розпорядження Кабінету Міністрів від 4 березня 2013 року № 136-р "Деякі питання підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка"

Розпорядження облдержадміністрації від 5 квітня 2013 року №122 "Про відзначення в області 200-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка"

Рішення виконавчого комітету від 21 травня 2013 року №237 "Про затвердження плану заходів з підготовки та відзначення в м.Прилуки 200-річчя з дня народження Т.Г.Шевченка"

Відзначення 200-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка

ТАРАС ШЕВЧЕНКО: "ПРОЇЖДЖАЮЧИ ПРИЛУКИ, РАДЖУ ВАМ ЗУПИНИТИСЯ В ЦЬОМУ МІСТІ…"

Не всі населені пункти України можуть похвалитися тим, що їх відвідував хтось із великих людей. А от у Прилуцькому краї свого часу гостював сам Тарас Шевченко – поет зі світовим ім’ям, чиї рядки колись, як молитву, знала напам’ять чи не кожна українська сім’я.

Раніше вважалося, що Кобзар приїздив на Прилуччину тричі, але згодом з’ясувалося, що візитів було п’ять (так стверджує місцевий краєзнавець Анатолій Риженко). В 1843-му та 1844 роках Тарас Григорович бував у Прилуках проїздом, але саме тоді він і познайомився з містом. Шевченко на поштовій станції міняв коней і отримував подорожну. Вулиці, люди, архітектура Прилук – усе це не залишило Тараса Григоровича байдужим. Про побачене він розповів у повісті «Музикант».

Наступна і значно довша зустріч з Прилуками припадає на 1845 рік.

Шевченко за завданням Київської археологічної комісії їхав замальовувати історичні та архітектурні пам’ятки і побував не лише у місті над Удаєм, а й у селі Дігтярі, Густинському монастирі. Тоді ж зробив ескізи Спасо-Преображенського собору Прилук. Враження від візиту теж знайшли відображення у повісті «Музикант». Ось яку пораду дав Шевченко: «…відвідати напівзруйнований монастир Густиню, що по той бік річки Удаю, верстви за три од міста Прилуки. Можу вас запевнити, що каятися не будете. Це справдешнє Сенклерське абатство».

Тарас Шевченко уже хотів було покинути Прилуки (збирався до Лубен подивитися на архітектуру тамтешнього монастиря), але, оскільки власник с. Дігтярі Петро Галаган у червні мав святкувати свій день народження, поїхав туди.

В 1845 році Прилуки потрапили до альбому малюнків Шевченка. Окрім Спасо-Преображенського собору, там є портрети жителів міста. Наприклад,

Михайла Данчича – засідателя суду в корчемних справах. Пам’ятним став приїзд Кобзаря до Прилук 1846 року. Поет не планував зупинятися тут, але обставини внесли свої корективи…

Тарас Григорович направлявся з Лубен до Ніжина. У Прилуках перепрягали коней, тому зупинка мала бути короткою. Однак на одній із вулиць загорівся будинок єврейської сім’ї, тож Шевченко заходився допомагати рятувати майно. Підтвердження даного факту знаходимо в О. Афанасія-Чужбинського, який подорожував разом із поетом: «Горіла вбога халупа.

Народ збігався, але гасити допомагали здебільшого євреї, бо в халупі жив їхній одновірець. Ми також прибігли на пожежу, і Тарас Григорович кинувся рятувати майно погорільців. Він нарівні з іншими виносив різноманітний мотлох і, коли все закінчилось, виголосив промову до християнського населення, що діяло якось неохоче… Шевченко палким словом докоряв присутнім за байдужість, доводячи, що людина у скруті й біді, хоч би якої була нації, хоч би яку сповідувала віру, стає нам найближчим братом».

Тарас Шевченко знову завітав до нас в 1959 році. На той час Прилуки були типовим повітовим містечком, що налічувало 29 вулиць, 45 провулків і 3 площі (небруковані). Серед населення переважали купці й міщани.

«Я всівся на своїй мізерії, тобто на валізі, й почав малювати прекрасно освітлену вечірнім сонцем кам’яну церкву, досить незграбної, але оригінальної архітектури, збудовану полковником прилуцьким Гнатом Галаганом», – пише Шевченко у повісті «Музикант».

Ночував тоді Кобзар у повітового вчителя, якого називав своїм Вергілієм. Відомо, що поет відправив із Прилук лист Варфоломію Шевченку. Далі Тарас попрямував до Конотопа.

«Якщо ви, ласкавий читальнику, любите старовину, то раджу вам, коли переїжджатимете через місто Прилуки Полтавської губернії, спинитися на добу в цьому місті, а коли це трапиться не восени й не зимою, то можна зостатися й на дві доби…», – ось такі рядки є в повісті «Музикант». Прилуки завжди шанували і шанують Тараса Шевченка. Про нього насамперед нагадують пам’ятники. У центрі міста в 2007 році було відкрито оригінальний монумент молодому Шевченку-художнику. До речі, це перший в Україні пам’ятник Шевченкові як художнику, а не поету. Одна з вулиць Прилук носить ім’я Кобзаря, на ній встановлено його невелике погруддя, біля якого шанувальники творчості поета щороку збираються в день його народження… Стежки, якими ходив Тарас Григорович у Прилуках, не заростають.

Надія Мариноха, працівник інформаційного відділу Прилуцької РЦБ газета "Відомості Чернігівщини"№5 від 29.01.2014





У ПРИЛУКАХ ГОСТЮВАЛИ ОДРАЗУ ДВА ШЕВЧЕНКІВСЬКІ ЛАУРЕАТИ

Найбільше свято для кожної людини – це коли на гостину приїздить рідня. Адже з нею є про що поговорити, кого згадати. І в кого язик повернеться сказати, що земляк – не родич?!

5 квітня до Прилук завітала делегація Чернігівського земляцтва у Києві. З другої спроби вона таки дісталася міста над Удаєм. Нагадаємо, що спочатку візит планувався на 29 березня. Але завірюха, що несподівано засипала снігом усю Україну, завадила цьому. Та вже за тиждень навіть туман, який супроводжував гостей ледь не всю дорогу, не став на заваді зустрічі давніх друзів.

А хто був у складі делегації! Два Шевченківські лауреати: заслужений журналіст України Дмитро Іванов (виборов премію у 2010 році) та поет, головний редактор газети земляцтва «Отчий поріг» Леонід Горлач (лауреат 2013 року); заслужений артист України, композитор, автор музики відомої пісні «Я козачка твоя» Микола Збарацький; перший заступник голови Ради товариства «Чернігівське земляцтво»Тетяна Літошко; голова Прилуцького відділення Чернігівського земляцтва у Києві Павло Кривонос та його заступник Микола Гордієнко; дослідник життя і творчості Тараса Шевченка та Григорія Сковороди, ініціатор створення Шевченківської світлиці у Прилуках Борис Войцехівський та інші.

Саме в ЦТДЮ, у світлиці, яка все більше нагадує музей, і зібралися земляки. Зустрічав гостей міський голова Прилук Юрій Беркут зі своїми заступниками та секретарем міськради Олександром Правосудом. У світлиці не було де яблуку впасти. І це не дивно. Адже Дмитро Йосипович та Леонід Никифорович того дня читали свої неперевершені вірші. Слухаючи їх, починаєш розуміти, що, поки живуть такі продовжувачі справи Великого Кобзаря, українська мова не зникне, не забудеться.

Для мене кожен приїзд до Прилук – святковий промінчик, а то й цілий сонячний день, – зізнався Дмитро Іванов. – А тут ще й нагода така особлива – мій колега та давній друг Леонід Горлач став лауреатом Шевченківської премії. Він уже давно заслужив на це. Леонід Никифорович вкотре довів, що найталановитіші люди живуть саме на Чернігівській землі. Тож попросимо його почитати нам свої вірші.

І залунали в Шевченківській світлиці гучні оплески. Прилучани вітали Леоніда Горлача не тільки зі здобуттям премії, а й із 72-м днем народженням, який поет відсвяткував напередодні.

Я хотів би розпочати все ж таки з подяк, – узяв слово Леонід Горлач. – Будь-який успіх людини, як творця, – це плід колективної діяльності. От хоча б книга «Знак розбитого ярма», за яку я отримав лауреатство. Вона б не побачила світ, якби не допомога земляцтва і особисто Павла Кривоноса та Миколи Гордієнка. За що моїм землякам велике спасибі.

А потім зазвучала чарівна поезія Леоніда Горлача. І до чого ж талановитий цей автор! Він написав уже близько 50 книг, серед яких 6 романів у віршах. А це не так легко, як комусь здається.

Читав вірші друга і Дмитро Іванов, а далі, на прохання зібрання, він декламував і власні твори. До речі, так, як читає поезію Дмитро Йосипович, ще треба зуміти. Йому дійсно віриш, співпереживаючи кожному слову.

Як виявилося, пан Іванов ще й гарно співає. Під акомпанемент Миколи Збарацького він виконав кілька пісень на власні вірші, музику до яких написав Микола Васильович. Поклав на ноти композитор і 21 поезію Леоніда Горлача. Тож під час зустрічі із Шевченківськими лауреатами в ЦТДЮ більше години лилася українська пісня.

Потім столичні гості рушили до гімназії №1, де взяли участь у відкритті встановленої за кошти земляцтва меморіальної дошки основоположнику українського націоналізму, вихідцю з Прилуцького краю Миколі Міхновському.

– Прилуцька земля дала світу багато славних імен, – звернувся до присутніх на церемонії Юрій Беркут. – Нині і в Україну, і в наше місто повертається ім’я Миколи Міхновського, яке тривалий час було забуте. Микола Іванович сказав чимало пророчих слів, які можна трактувати по-різному, але деякі з них будуть актуальними завжди. Він казав: «Давайте єднатися, бо тільки так ми будемо сильні». І я хочу, щоб зараз прилуцька громада теж єдналася, трималася купи, аби наше місто розвивалося і процвітало.

– Важко сказати, скільки постатей в Україні, які зробили великий внесок у розвиток держави, залишаються забутими, – підтримав думку мера Прилук Микола Гордієнко. – Але їхні імена треба повертати. Прилуцька земля народила цілу плеяду талановитих людей, і серед них – Микола Міхновський. У своїй четвертій заповіді він говорив, що необхідно шанувати рідну мову. І це дуже актуально зараз. Встановлення меморіальної дошки – це надзвичайно добре. Однак я вважаю, що потрібно рухатися далі. Тож упевнений, що вже зовсім скоро в гімназії №1 з’являться погруддя Миколи Івановича та музейний куточок, присвячений йому.

Юрій Володимирович та Микола Павлович і відкрили меморіальну дошку, яка нині прикрашає фасад найстарішого навчального закладу Прилук, якому в 2014-му виповниться 140 років.

Не могли представники земляцтва, відвідуючи Прилуки, не покласти квіти до пам’ятника Тараса Шевченку і не посидіти на своїй лавочці, подарованій місту. Після чого Юрій Беркут провів для гостей екскурсію історичною зоною Прилук.

Візит земляків, родичів вдався. Він був сповнений духовністю, культурою, історією. Тож до нових зустрічей, дороге Чернігівське земляцтво! Приїжджай до нас частіше!

Роман Марусич За інформацією газети «Відомості Чернігівщини»





Один Шевченко для цілого народу

Тарас Шевченко і Україна невіддільні одне від одного. Перший, хто спадає на думку іноземцям при згадці про нашу державу, – великий Кобзар.

Уже менш ніж за два місяці, 9 березня, виповниться 200 років від дня народження Тараса Григоровича. З метою гідного відзначення цієї дати Указом Президента України 2014-й проголошено Роком Тараса Шевченка.

Підготовка до 200-річного ювілею Шевченка має бути всенародним рухом, який би продемонстрував єдність влади і громадянського суспільства. Закликаю також опозицію пам'ятати поетові слова «Обніміться, брати мої» і діяти разом, бо Україна у нас одна і Шевченко – один. І народ один. Ділити Україну і народ – великий гріх перед Богом, – зазначив Глава держави на засіданні Громадської гуманітарної ради 30 жовтня 2013 року.

Українці повинні віддати належну шану видатному поету, художнику та мислителю Тарасу Шевченку, наголошує Гарант Конституції. На переконання Віктора Януковича, слід приділяти увагу не лише внутрішньодержавним заходам, а й популяризації творчості Кобзаря серед гостей України. Президент тримає на особистому контролі виконання всіх доручень та рішень щодо ходу підготовки до ювілею Тараса Шевченка.

Готується до цієї значущої події і Чернігівщина. Зокрема, 18 квітня 2013-го утворено обласний громадський оргкомітет по відзначенню 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка, куди увійшли громадські, політичні та культурні діячі. 12 листопада минулого року відбулося спільне засідання Громадської гуманітарної ради при голові облдержадміністрації та оргкомітету з питання «Про хід підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка». Пропозиції, висловлені на засіданні, доопрацьовані й включені до Обласного плану заходів з підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка. Даний план затверджений 22 листопада 2013 року головою ОДА Володимиром Хоменком і головою облради Анатолієм Мельником зі змінами та доповненнями.

А вже 13 січня поточного року під час наради з питань реалізації в області завдань Президента України щодо належної підготовки до 200-літнього ювілею Кобзаря було підбито підсумки зробленого та окреслено чергові завдання. Серед основних – активізація роботи з благоустрою об’єктів, пов’язаних з ім’ям Тараса Шевченка; участь у регіональних творчих звітах у Національному палаці мистецтв «Україна»; підтримка громадських і благодійних організацій у діяльності щодо вшанування та популяризації творчості Т.Г. Шевченка; популяризація творчості Кобзаря серед гостей України; посилення інформування населення про підготовку і святкування ювілею Шевченка, в тому числі шляхом створення окремих сторінок на офіційних Інтернет-порталах тощо.

Важливе місце у біографії Тараса Григоровича посідає Прилуччина. Він тричі відвідував місто над Удаєм, написав тут кілька своїх творів. Шевченко неодноразово бував у Густинському монастирі.

Прилучани щиро люблять Кобзаря. У місті є чотири пам’ятники великому Тарасу. Монументи знаходяться у належному стані. Вони доглядаються, проводиться благоустрій території навколо них.

У 2012-му зусиллями Чернігівського земляцтва в Центрі творчості дітей та юнацтва відкрито сьому в Україні Шевченківську світлицю, якій нещодавно присвоєно статус музею і про яку писав офіційний друкований орган Верховної Ради газета «Голос України».

Узагалі до відзначення ювілею Кобзаря у Прилуках ставляться дуже відповідально.

Відзначення ювілею Кобзаря у Прилуках стартувало ще на початку нинішнього навчального року, коли в усіх загальноосвітніх закладах 1 вересня пройшли перші уроки, присвячені Тарасу Шевченку. На 1 лютого 2014-го заплановано звітний концерт міста під гаслом «Співаймо шану Кобзареві». Зі сцени міського Будинку культури лунатимуть пісні, написані на вірші геніального поета. Також у березні в МБК буде представлено літературно-музичну композицію «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття». А 9 березня, в день народження Шевченка, прилучани покладуть квіти до пам’ятників йому.

Низка заходів до ювілею Тараса Шевченка пройде в усіх ДНЗ, школах, гімназіях та вузах Прилук. І цим святкування не обмежиться.

Відзначення 200-річчя генія українського народу триватиме протягом усього 2014 року, а пам’ять про нього житиме у віках.





200 років Кобзарю

У його словах – вся Україна

Ніхто не міг стримати сліз, коли у новинах показували одного із перших загиблих на Майдані, українця вірменського походження з Дніпропетровщини Сергія Нігояна. Світ облетіли кадри, де Сергій чистою українською, якої так і не зміг вивчити екс-Прем’єр-міністр Микола Азаров, декламував:

Борітеся – поборете!

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!

Ці слова великого Тараса були актуальні тоді, важливі вони і сьогодні, коли ми відчуваємо серйозну загрозу з боку Росії. У такі складні часи Шевченко може стати тим символом, який об’єднає Україну в спільному прагненні захистити свої кордони і збудувати нову державу. І чи не промисел Божий, що це будівництво розпочалося саме в 2014-му, коли не тільки Україна, а й увесь світ відзначає 200-річчя від дня народження Кобзаря?

9 березня вірші Тараса лунали в кожному куточку нашої Вітчизни. У Львові та Харкові, у Чернігові та Севастополі, у Києві та Одесі пророчі рядки Шевченка збирали разом тих, хто говорить української і російською, татар, поляків та представників інших національностей, для яких Україна стала рідною домівкою. І всі вони схиляли голови перед генієм Кобзаря... Напередодні в Чернігівському обласному академічному українському музично-драматичному театрі ім. Т.Г. Шевченка пройшли урочистості з нагоди 200-річчя від дня народження Поета. У них узяли участь голова ОДА Володимир Івашко, голова облради Микола Звєрєв та інші високопосадовці.

– Головний обов’язок кожного з нас – жити за заповітами Шевченка, нести крізь віки його спадщину, бо слово і образ Кобзаря – це частка нашого життя, нашої національної свідомості, – зазначив губернатор Чернігівщини.

А вже 9 березня, безпосередньо у день народження класика, влада, представники громадськості, творчої інтелігенції, релігійних організацій поклали квіти до монумента Тарасу Григоровичу на Валу. Під час мітингу із вуст молоді прозвучав «Заповіт» Шевченка українською, ідиш, азербайджанською, німецькою, французькою, російською, вірменською, грузинською, білоруською та англійською мовами.

Цього ж дня о 9.00 у селищі Линовиця на Прилуччині у рамках акції «Діалог з Кобзарем» відбулося покладання квітів до пам’ятника Тарасу Шевченку, що поблизу школи. На цю подію завітало все керівництво району, прибули представники громадськості. Із Прилук приїхав поет Микола Турківський, який родом із Линовиці й зовсім нещодавно випустив збірку віршів «Тарас». Загалом про зв’язок Линовиці й Тараса Шевченка відомо всім. Кобзар неодноразово навідувався сюди до свого друга Якова де Бальмена. У селищі дуже бережно ставляться до

Шевченківського дуба, адже це унікальна місцева пам’ятка.

За дві години урочистості розпочалися і в Прилуках. До пам’ятника Тарасу Шевченку навпроти будівлі міськради прийшли багато людей різного віку, і майже всі – з квітами для Кобзаря.

– Двісті років тому на українській землі народився Тарас Григорович Шевченко, поет, громадський діяч, – виступаючи перед городянами, сказав секретар міськради Дмитро Барнаш. – Цього дня Господь благословив Україну, подарувавши нам пророка. Вшановуючи Шевченка, ми вшановуємо всіх українців, які свідомо захищали волю України. Сьогодні ми повинні працювати на об’єднання громади. Адже тепер лише від нас залежать, в якій країні ми житимемо завтра.

Кожен із виступаючих зачитав рядки Шевченка. Вони були різні, але всі як один пронизані безмежною любов’ю до України. Актори театральної студії «Казкар» ЦТДЮ та народного студентського театру «Первоцвіт» агротехнічного коледжу поставили неймовірну за емоційною наповненістю міні-виставу за творами Тараса. Особливо урочисто прозвучав «Заповіт», який в один голос читали десятки прилучан.

– Сьогодні велике свято для всього людства, – зазначив в інтерв’ю «ВЧ» краєзнавець і шевченкознавець Анатолій Риженко. – Тараса Шевченка вшановують на всій земній кулі. Його твори перекладені десятками мов світу, у тому числі й китайською та японською. Пам’ятники Кобзарю височіють по всіх континентах. І мені надзвичайно приємно, що один із найкращих – у Прилуках. Вірю, що в цей нелегкий для нашої країни час слово Шевченка сприятиме згуртуванню українського народу і допоможе йому досягти перемоги у зміцненні своєї державності й незалежності.

Опівдні центр святкувань перемістився до міського Будинку культури, де для прилучан і гостей міста силами місцевих умільців, краєзнавчого музею, Центру творчості дітей та юнацтва і працівників культури була організована Шевченківська виставка. Ювілейний концерт тривав понад півтори години. Вірші Тараса, покладені на музику, проникали в душу кожного, адже в них така сила, в них сама Україна!

Слова Шевченка вже не одне покоління українців вважає пророчими. Збулися вони на Майдані, збуватимуться і надалі. Загроза війни з боку Росії страшна, але наш народ вистоїть, як робив це вже не раз. І тоді, як писав Кобзар:

... на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі.

Роман Марусич Газета “Відомості Чернігівщини” №11 від 12 березня 2014 року

Переглядів:1150