У час, коли Україна виборює свою волю й незалежність, свою цілісність і єдність, жителі Прилуччини не стоять осторонь. З перших днів проведення антитерористичної операції та з початком повномасштабної війни тисячі наших мужніх земляків відстоюють свободу власної держави. Вони гідно несуть службу у лавах Збройних Сил та Національної гвардії України, у прикордонних військах, добровольчих формуваннях. Нам є ким пишатися. Та, на жаль, і є за ким сумувати.
Кращі сини Прилук не повернувся з поля бою.
Ця сторінка — краплина у морі всенародної шани і пам’яті.
Ми бережемо спогади про кожного з Героїв і низько схиляємось перед величчю їх подвигу.
(21.06.1986 - 12.09.2023)
Народився Андрій Геннадійович 21 червня 1986 року у Прилуках. Закінчив школу у с.Мазки Прилуцького району. Строкову службу проходив у танкових військах у селищі Десна. Після служби працював на підприємстві в місті Києві, повернувся додому допомагати батькам у веденні фермерського господарства та розвитку сімейного бізнесу.
На початку повномасштабного вторгнення Андрій добровольцем став на захист Батьківщини.
Молодший сержант, стрілець-санітар 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини А 4053 - мужньо виконував свій військовий обов’язок.
Під час виконання бойового завдання по виявленню та знищенню сил противника, отримавши поранення несумісні з життям загинув 12 вересня 2023 року неподалік населеного пункту Лиман Перший Двуречанського району Харківської області
Похований в с.Мазки Прилуцького району Чернігівської області.
(18.03.1981-29.08.2023)
Народився Олександр Іванович 18 березня 1981 року у місті Прилуки. Закінчив Ніжинський державний педагогічний університет імені Миколи Гоголя за спеціальністю соціальна педагогіка і практична психологія.
У 2004 році працював соціальним педагогом у середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №6 міста Прилуки. Потім продовжив трудову діяльність в НГВУ «Чернігівнафтогаз» на різних посадах.
З 2013 по 2017 рік працював психологом відділення персоналу 5-го державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області з охорони об'єктів.
З 2017 року вступив до лав Збройних Сил України. З червня 2018 року по березень 2019 року брав активну участь у антитерористичній операції та операції Об’єднаних сил на сході України.
З початком повномасштабного вторгнення очолював групу, яка успішно проводила рейдові та диверсійні дії на маршрутах руху противника в Чернігівській області.
У військовій частині проходив службу на посаді офіцера-психолога батальйону охорони. Зарекомендував себе виключно з позитивної сторони, як грамотний офіцер, надійний товариш для своїх побратимів та патріот України.
Призначений командиром роти спеціального призначення.
Мужньо виконуючи свій військовий обов’язок, командир роти спеціального призначення військової частини А 4626, капітан Олександр Волобуєв загинув в районі населеного пункту Ямпіль Донецької області 29 серпня 2023 року.
Олександр Іванович залишився вірним військовій присязі, беручи участь в обороні держави та стримуванні збройної агресії російської федерації.
Похований 31 серпня 2023 року на кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
(29.05.1993 — 27.08.2023)
Народився Богдан Миколайович 29 травня 1993 року у місті Прилуки. Навчався у загальноосвітній школі № 10. Після закінчення шкільного навчання, вступив до Прилуцького професійного ліцею, де здобув професію будівельника. З 2011 року проходив строкову військову службу.
Трудова діяльність Богдана розпочалась у рідних Прилуках, пізніше у м.Києві працював старшим охоронником магазину «Фора», а згодом у торговельній мережі «АТБ» м. Вінниці.
22 грудня 2022 року Богдан Гапченко, як справжній чоловік, став на захист своєї країни.
Солдат, Гапченко Богдан Миколайович був відданий військовій присязі на вірність Українському народові. 27 серпня 2023 року у результаті артилерійського обстрілу противником в районі населеного пункту Роботине Запорізької області, отримавши вогнепальні поранення, несумісні з життям, Богдан Гапченко загинув.
Похований 06 вересня 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
(16.07.1986 - 17.07.2023)
Народився Сергій Михайлович 16 липня 1986 року у місті Прилуки. Навчався у загальноосвітній школі № 10. У 2001 році, після шкільного навчання, вступив до Прилуцького професійно-технічного училища. У 2004 році успішно здобув освіту за спеціальністю «Електромонтажник силових мереж та електроустаткування».
Строкову військову службу проходив у м. Вишгород. Сергій працював водієм в Управлінні ветеринарної медицини, пізніше був торговим представником.
Військовий шлях воїна розпочався ще до початку повномасштабного вторгнення. У 2014-2015 роках стояв на захисті нашої держави в зоні проведення АТО. У жовтні 2017 року Всеукраїнським об'єднанням ''Країна'' Сергій Бодянський був нагороджений медаллю ''За відвагу'', а також нагрудним знаком учасника АТО.
Повномасштабне вторгнення агресора в Україну змусило досвідченого воїна знову стати на шлях захисту рідної країни. Сергій був призваний Прилуцьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки 03 березня 2022 року.
Командир бойової машини - командир 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу механізованої роти військової частини А7330, відданий військовій присязі на вірність Українському народові. 17 липня 2023 року в результаті ракетного удару по місцю розташування групи в районі населеного пункту Серебрянка БахмУтського району Донецької області Сергій Бодянський загинув.
Похований 22 липня 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
(05.02.1980 - 10.07.2023)
Народився Анатолій Михайлович 5 лютого 1980 року в м. Прилуки.
Навчався в загальноосвітній школі № 10. Після закінчення вступив до Ладанського середнього професійно-технічного училища на спеціальність столярна справа. Працював на різних підприємствах, а також був охоронцем у будівельній організації.
Анатолій Гулак, взявши до рук зброю, обрав нелегкий шлях боротьби за рідну Батьківщину був відданим військовій присязі на вірність українському народові. За час проходження служби у третій механізованій бригаді в/ч А4773 зарекомендував себе з позитивної сторони. До виконання службових обов’язків та поставлених завдань ставився дуже відповідально. Був небайдужим до життя військового колективу.
Під час виконання обов’язків військової служби при захисті Батьківщини поблизу населеного пункту Приютне Пологівського району Запорізької області старший навідник 2 відділення 3 протитанкового взводу 3 механізованого батальйону військової частини А4773 Анатолій Гулак загинув 10 липня 2023 року.
Похований 15 липня 2023 року в с.Заїзд Прилуцького р-ну.
(16.03.1986 - 05.07.2023)
Народився 16 березня 1986 року в селищі Димер Вишгородського району Київської області.
Згодом родина переїхала у село Смош Прилуцького р-ну, де Дмитро закінчив навчання в середній школі. Освіту здобував у Прилуцькому фаховому технічному коледжі за спеціальністю електрифікація.
Дмитро Валерійович був працівником комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання». Ще до початку повномасштабного вторгнення 2014-2015 роках ніс службу у зоні проведення антитерористичної операції.
24 лютого 2022 року призваний на службу Прилуцьким РТЦК. Відданий військовій присязі на вірність Українському народу старший механік-водій 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти в/ч А7330 молодший сержант Дмитро Шень загинув 5 липня 2023 року в результаті отриманих поранень не сумісних з життям під час стрілецького бою з ворожою ДРГ в районі н.п. Білогорівка Сєверодонецького р-ну Луганської обл.
Похований 12 липня 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
(17.07.1975 - 05.07.2023)
Народився 17 липня 1975 року в м.Камінь-Каширський Волинської області. Після закінчення школи навчався в професійно-технічному училищі за спеціальністю майстер-будівельник. Пізніше вступив до Харківського педагогічного інституту. Після третього курсу навчання був призваний на строкову службу.
Трудова діяльність Вячеслава проходила на різних підприємствах. У 2018 році, переїхав жити у м. Прилуки. Працював у супермаркеті «ФОРА».
24 лютого 2022 року призваний на службу Прилуцьким РТЦК. Відданий військовій присязі на вірність Українському народу водій гранатометного відділення взводу вогневої підтримки РВП в/ч А7330 солдат Вячеслав Ланевич загинув 5 липня 2023 року в результаті отриманих поранень не сумісних з життям під час стрілецького бою з ворожою ДРГ в районі н.п. Білогорівка Сєверодонецького р-ну Луганської обл.
Похований 12 липня 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
(15.06.1968 - 05.07.2023)
Народився 15 червня 1968 року у м. Прилуки. Навчався в середній школі № 1. Закінчивши 8 класів, пішов навчатися у Прилуцьке професійно-технічне училище.
Строкову службу проходив у десантних військах. Трудову діяльність розпочав на комунальному підприємстві «Прилукитепловодопостачання», де працював на посаді водія. Бажання розвиватись стало поштовхом до продовження навчання, тому Валентин Кулій також здобував освіту у Прилуцькому фаховому технічному коледжі. На посаду електрика пішов працювати у приватне підприємство «Таланпром».
24 лютого 2022 року призваний на службу Прилуцьким РТЦК. Відданий військовій присязі на вірність Українському народу водій гранатометного відділення взводу вогневої підтримки РВП в/ч А7330 загинув 5 липня 2023 року в результаті отриманих поранень не сумісних з життям під час стрілецького бою з ворожою ДРГ в районі н.п. Білогорівка Сєверодонецького р-ну Луганської обл.
Похований 12 липня 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
(26.01.1994 — 30.06.2023)
Народився Микола Віталійович 26 січня 1994 року. Закінчив загальноосвітню школу №2. Освіту здобував у Прилуцькому Професійно-технічному училищі за спеціальністю електрогазозварник, водій транспортних засобів. Працював на різних підприємствах. Микола був дуже доброю, комунікабельною, чесною, справедливою людиною, яка готова у будь-який момент прийти на допомогу.
На захист України Микола Бачиш став у 2014 році. До 2015 року ніс службу у зоні проведення антитерористичної операції.
З поклику серця та відчуття справедливості Микола знову став на захист Батьківщини навесні 2022 року. Воїн Микола Бачиш позивним «Джокер» був відважним та хоробрим в бою. Багатьох поранених виніс з поля бою та врятував їм життя.
6 листопада 2022 року наказом Головнокомандувача Збройних сил України Микола Бачиш був відзначений почесним нагрудним знаком «Сталевий хрест».
Навідник 2 спеціального відділення 2 спеціального взводу 3 спеціальної роти військової частини А4122 Микола Бачиш загинув 30 червня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області.
Похований 08 липня 2023 року на кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
(17.04.1972 - 22.06.2023)
Народився Геннадій Миколайович 17 квітня 1972 року в м.Прилуки. Закінчив середню школу №10. Освіту здобував у Професійно-технічному училищі. Після служби в армії пішов працювати водієм.
Геннадій Микитюк був справжнім патріотом своєї держави. 6 березня 2022 року був прийнятий на військову службу через Прилуцький районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
Стрілець 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини А7330 Геннадій Микитюк отримав осколкові поранення. Був доправлений у Краматорську міську лікарню, але отримані поранення виявилися надто складними. 22 червня 2023 року Геннадій Микитюк відійшов у вічність.
Похований 25 червня 2023 року на кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
(18.12.1975 - 17.06.2023)
Народився 18 грудня 1975 року у місті Прилуки. Закінчив середню школу №12. Навчався у Ніжинському педагогічному інституті на факультеті «Історія народознавства». Після навчання проходив строкову військову службу з підготовки фахівців для інженерно-саперних частин.
На захист Батьківщини Микола став у 2014 році. У 2018 році знову брав участь в Антитерористичній операції та відвойовував незалежність на Сході України.
10 лютого 2022 року Микола Татарінов був прийнятий на військову службу за контрактом через Прилуцький районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
Сапер інженерно-саперного взводу мотопіхотного батальйону військової частини А2167 Микола Татарінов 10 червня 2023 року отримав важке поранення в результаті здійснення противником мінометного обстрілу позицій підрозділу населеного пункту Вугледар Волноваського району Донецької області. Був доправлений на лікування у Дніпровську лікарню імені Мечникова. На жаль, отримані пораненням виявилися надто складними. 17 червня 2023 року Микола Татарінов відійшов у вічність та приєднався до небесного строю воїнів- охоронців.
Похований 21 червня 2023 року на кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
(03.11.1971 - 10.06.2023)
Народився 3 листопада 1971 року у місті Прилуки. Навчався в середній школі № 2. Після закінчення вступив до Гідромеліоративного технікуму. Під час навчання був призваний на строкову військову службу! Пізніше навчався у Прилуцькій бухгалтерській школі! Жив та працював у рідному місті, був завідувачем харчоблоку прилуцької міської лікарні!
У вересні 2014 року пішов захищати Україну. Перший свій бій прийняв біля селища Старогнатівка Донецької області. Службу проходив у гарячих точках у складі 41 батальйона: Волноваха, Новогригорівка, Слов’янськ, Соледар. Пізніше за станом здоров’я був переведений у місто Ромни. Отримав звання штаб-сержанта. Службу ніс у ВЧ А1476.
Олег Володимирович мав величезний авторитет і користувався повагою серед командування та побратимів, особливо серед молодих новоприбулих воїнів - навчав їх та допомагав. За знання, мудрість і бойовий досвідом - отримав позивний – Дід.
Олег Мороз віддав своє здоров’я під час несення військової служби на Сході України. Хвороба виявилася надто тяжкою.
10 червня Олег Володимирович відійшов у вічність.
Похований 11 червня 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
(05.10.1982 - 08.06.2023)
Народився 5 жовтня 1982 року у місті Ровеньки Луганської обл. У 1986 році переїхав до м.Прилуки
У 1999 році успішно закінчив школу №7.
Строкову військову службу в армії проходив у місті Миколаїв.
Працював у Київській області завідувачем складу приватного підприємства.
У 2009 році одружився, виховував сина.
Матрос за мобілізацією, був призваний на військову службу Прилуцьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки 15 березня 2023 року.
Стрілець-снайпер 2 роти 35 бригади 88 батальйону морської піхоти військової частини А2613 загинув 8 червня 2023 року, отримавши поранення несумісне із життям під час штурму ворожих позицій на Донецькому напрямку, н.п. Сторожеве Волноваського району.
Похований 15 червня 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
(17.05.1971 - 08.06.2023)
Народився 17 травня 1971 року в Прилуках. Закінчив Прилуцьку середню школу №10, після чого був призваний на військову службу.
Після мобілізації працював на Прилуцькій взуттєвій фабриці та на інших приватних підприємствах. із вересня 2020 року Юрій Левченко продовжив трудову діяльність у ТОВ «ПК Пожмашина».
У перші дні повномасштабного вторгнення, не вагаючись, Юрій Сергійович пішов до військкомату і став на захист рідної країни. Мужньо захищав українську землю та її народ.
8 червня 2023 року під час несення військової служби на Луганському напрямку — в районі н.п. Білогорівка Сєвєродонецького району, у результаті отримання осколкових поранень несумісних з життям, стрілець 2 стрілецької роти військової частини А7330 Юрій Левченко загинув.
Похований 11 червня 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
(21.02.1995 - 22.05.2023)
Народився 21 лютого 1995 року в м. Прилуки Чернігівської області. Навчався з 2001 по 2012 р.р. в Прилуцький ЗОШ І-ІІІ ступенів № 7. У 2012 році вступив до Сумського національного аграрного університету.
З 2015 по 2018 роки служив за контрактом у 10-й гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс» Сухопутних військ Збройних Сил України. Після початку повномасштабного вторгнення РФ у лютому 2022 році вступив до лав територіальної оборони, службу ніс у складі військової частини А 7330 1-ого стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти 164 ОБ ТРО та віддано боронив Батьківщину від загарбників.
22 травня 2023 року загинув на сході України.
Похований 25 травня 2023 року на міському кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
(16.02.1990 - 02.05.2023)
Народився 16 лютого 1990 року. Навчався у школі №6. Трудова діяльність Олександра Олеговича завжди була пов’язана з електрикою та технікою - працював на різних підприємствах Чернігова, Києва, та Автономної Республіки Крим.
У серпні 2022 року Олександр Маковець добровольцем пішов на війну.
Олександр Маковець загинув 2 травня 2023 року під час виконання бойового завдання в населеному пункті Білогорівка Луганської області, внаслідок артилерійського обстрілу з боку противника.
Похований 10 травня 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у м.Прилуки.
(20.05.1971 - 02.05.2023)
Народився 20 травня 1971 року в Ічні на Прилуччині. Закінчив Прилуцьку СЗОШ №1, а потім – Сумське вище військове артилерійське училище. Далі проходив службу в одному з військових підрозділів Чернігівщини.
Працював у нафтогазовидобувному управлінні «ЧЕРНІГІВНАФТОГАЗ» публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА». У 2020 році долучився до лав ЗС України та розпочав військову службу за контрактом у складі одного з підрозділів військової частини А2167.
Старший лейтенант, командир взводу протитанкових ракетних комплексів загинув 2 травня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Похований 5 травня 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у м.Прилуки.
(16.09.1984 - 26.04.2023)
Народився 16 вересня 1984 року в місті Прилуки Чернігівської області. Навчався в Прилуцькій ЗОШ № 10. Закінчив Прилуцьке ПТУ № 34, здобувши професію монтажник санітарно-технічних систем, електрозварник ручного зварювання.
Починаючи з 2013 року (з незначними перервами) працював на ТОВ "Прилуцький завод - "Білкозин".
Був мобілізованим з перших днів повномасштабного вторгнення рф на територію України.
Проходив військову службу у роті охорони Прилуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. З 2 листопада 2022 року прийнятий на службу у військову частину А7105, оператор 3 відділення протитанкового взводу, солдат.
Загинув 26 квітня 2023 року біля населеного пункту Вугледар Донецької області. Похований в с.Манжосівка Прилуцького р-ну.
(03.09.1999 - 12.03.2023)
Народився 3 вересня 1999 року. Навчався у Прилуцькій загальноосвітній школі № 10, яку закінчив у 2016 році. 2017 року вступив на 2 курс гуманітарно-педагогічного коледжу ім. І.Я. Франка на спеціальність «Середня освіта» зі спеціалізації «Трудове навчання та технології».
2 березня 2022 року був прийнятий на військову службу по мобілізації Козелецьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Майстер (номер обслуги 1) мінометного взводу 2 мінометної батареї, солдат.
У своїх соціальних мережах, вже будучи на війні, він написав: "Націоналізм - це дар, даний любов'ю, розумом, відповідальністю та мрією у краще майбутнє". Богдан був не просто патріотом, який любив свою країну, а й сприймав націоналізм, як відданість нації.
Загинув 12 березня 2023 року під час переміщення БМП-1 до району вогневих позицій внаслідок артилерійського обстрілу поблизу с. Берестове Куп’янського району Харківської області.
Похований 17 березня 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина ) в м.Прилуки.
(23.09.1989 - 13.02.2023)
Народився 23 вересня 1989 року в місті Прилуки Чернігівської області. Навчався у загальноосвітній школі № 10. Неодноразово брав участь у шкільних олімпіадах. Успішно закінчив шкільне навчання із золотою медаллю, після чого вступив до Київського політехнічного інституту. Здобував освіту за спеціальністю “Промислова теплоенергетика”. Отримав диплом магістра “інженер-дослідник”. Під час навчання в інституті активно займався спортом, грав у американський футбол та їздив на змагання.
Після закінчення Політехнічного інституту працював на декількох фірмах, обіймав посаду начальника відділу. Проживав у м. Києві.
26 лютого 2022 року Володимир став на захист Батьківщини. Був призваний на військову службу по мобілізації Львівським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Солдат Миколаєнко Володимир був старшим розвідником 24 бригади.
У червні був поранений під Лисичанськом. Після проходження лікування, продовжив службу у лавах Національної гвардії України.
Загинув 13 лютого 2023 року під час оборони селища Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області.
Похований на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у м.Прилуки.
(20.06.1978 - 07.02.2023)
Народився 20 червня 1978 року. Навчався у Прилуцькій загальноосвітній школі № 10. Здобував освіту у Прилуцькому гуманітарно-педагогічному коледжі.
Працював на взуттєвій фабриці, а з 2016 року у розкрійному цеху ТОВ «Алітоні».
У серпні 2022 року пішов на війну добровольцем. Призваний на військову службу по мобілізації Прилуцьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Радіотелефоніст 2 зенітного артилерійського відділення зенітного артилерійського взводу 1-го десантно-штурмового батальйону військової частини А0284, солдат.
Загинув 7 лютого 2023 року під час бойових дій поблизу населеного пункту Ступочки Краматорського району Донецької області.
Похований на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
(06.06.1990 - 17.01.2023)
Народився 06 червня 1990 року в місті Прилуки Чернігівської області. Закінчив гімназію №1, а згодом Прилуцьке профтехучилище № 34. Працював водієм.
З перших днів війни пішов добровольцем та став на захист України від російського агресора. Був водієм автомобільного взводу роти забезпечення підвозу пального та мастильних матеріалів роти забезпечення пальним та мастильними матеріалами батальйону матеріального забезпечення військової частини А2802.
Загинув 17 січня 2023 року в районі населеного пункту Водяне Донецької області.
Похований на міському кладовищі «Новий побут».
(12.06.1978 - 17.01.2023)
Народився 12 червня 1978 року в місті Прилуки Чернігівської області. Навчався в загальноосвітніх школах №13 та №6. Після навчання в школі, закінчив Прилуцьке професійно-технічне училище. Працював на підприємствах міста.
Після вторгнення рф пішов захищати Україну та був водієм автомобільного взводу підвозу продовольства, речового військово-технічного майна роти забезпечення продовольством, речовим та військово-технічним майном батальйону матеріального військової частини А2802.
Загинув 17 січня 2023 року поблизу населеного пункту Водяне Донецької області.
Похований на “Алеї Героїв” (цвинтар Горова Білещина) у м.Прилуки.
(30.08.1977 - 31.12.2022)
Народився 30 серпня 1977 року в місті Прилуки. Після навчання в школі, закінчив Прилуцьке професійне училище, де здобув спеціальність електромонтажника.
Довгий час працював на Прилуцькому КХП.
З початком повномасштабного вторгнення повернувся з-за кордону та став на захист України від російського агресора. Старший стрілець кулеметного взводу 2-го стрілецького батальйону військової частини А0998, старший солдат.
Встиг зарекомендувати себе відмінним, умотивованим бійцем, надійним товаришем для своїх побратимів. Відважний, сміливий, відданий син свого народу.
Загинув 31 грудня 2022 року під час мінометного обстрілу з боку противника по позиціях підрозділів 3-го механізованого батальйону військової частини А0998 в районі селища Опитне Донецької області.
Внаслідок ураження осколками отримав поранення несумісні з життям.
Похований на міському кладовищі "Новий побут".
(02.03.1973 - 24.10.2022)
Народився 2 березня 1973 року. Навчався в Прилуцькій загальноосвітній школі №1. з 1988 по 1990 рік навчався в Спортивному інтернаті м. Чернігів.
З 1991 по 1992 рік проходив строкову військову службу. Працював майстром в Управлінні бурових робіт з 1992 по 2011 роки. З 1996 по 1998 рік навчався у Полтавському нафтовому технікумі.
З перших днів війни став на захист України. Стрілець – помічник гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальону, солдат.
Загинув 24 жовтня 2022 року в селищі Білогорівка Луганської області.
Похований 1 листопада 2022 року в с. Заїзд Прилуцького району.
(03.10.1977 - 13.10.2022)
Народився Андрій Юрійович 03 жовтня 1977 року. Навчався у ЗОШ №7. У 1999 році закінчив Прилуцький агротехнічний технікум за спеціальністю технік-електрик. Відслужив строкову службу в армії. Працював на різних підприємствах міста.
З поклику серця та відчуття справедливості Андрій Дроздов став на захист Батьківщини, - пішов на фронт добровольцем.
Гідно виконуючи свій військовий обов’язок, стрілець-снайпер 1 штурмового відділення 2 штурмового взводу 6 штурмової роти 2 штурмового батальйону військової частини А 4010 в районі населених пунктів Озерянівка та Миколаївка Друга Донецької області 13 жовтня 2022 року солдат Андрій Дроздов загинув. У травні 2023 року був похований в місті Дніпро.
Перепохований 10 серпня 2023 року в м.Прлуки (Квашинське кладовище).
(16.12.1989 - 12.10.2022)
Народився 16 грудня 1989 року в місті Прилуки Чернігівської області. Навчався в Прилуцькій загальноосвітній школі № 12.
По закінченню школи, у 2005 році, вступив до Прилуцького професійного ліцею, де здобув професію електрогазозварювальника.
8 червня 2022 року був призваний на військову службу та став на захист України.
Старший солдат, стрілець-санітар стрілецького відділення стрілецького взводу, стрілецької роти. Зарекомендував себе відмінним солдатом, надійним товаришем для своїх побратимів.
Загинув 12 жовтня 2022 року в Одрадівці Донецької області.
Похований 29 жовтня 2022 року на “Алеї Героїв” (цвинтар Горова Білещина) у м.Прилуки.
(14.02.1978 - 26.09.2022)
Народився 14 лютого 1978 року в місті Прилуки Чернігівської області.
Навчався в Прилуцькій загальноосвітній школі № 6. По закінченню вступив до Прилуцького професійного училища.
23 травня 2022 року став на захист держави добровольцем.
Був сержантом 2-ї роти 2-го кулеметного взводу Першого стрілецького батальйону військової частини А0693 (бригада 54).
Загинув у с. Спірне Донецької області 26 вересня 2022 року.
Похований на міському кладовищі "Новий побут".
(30.07.1975 - 03.08.2022)
Сергій Миколайович народився 30 липня 1975 року в місті Прилуки Чернігівської області. Навчався в середній школі № 13.
Професію електрогазозварювальника отримав в СПТУ-34.
З 1993 по 1995 рік служив у збройних силах України (м. Київ). Працював у АТП-17407 зварювальником, згодом в охоронній фірмі «Група 4» водієм.
З 13 березня 2015 року брав безпосередньо участь у Антитерористичній операції на території Донецької області в бригаді 57 окремої мотопіхотної бригади в/г В4533 м. Кіровоград. Був старшим навідником 3-го гранатометного відділення.
З 3 червня по 3 грудня 2019 року згідно контракту служив у в/г А 1376 бригада 58 м. Конотоп. Був призначений старшим навідником реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї.
21 квітня 2022 року - в ЗСУ. Проходив навчання в смт. Десна, бригада 66 в/г А 7014, служив на посаді старшого навідника 2-го реактивного відділення 3-ї реактивної артилерійської батареї реактивного дивізіону.
Загинув 3 серпня 2022 року поблизу с. Мар’їнка Донецької області, де потрапив під артилерійський обстріл.
Похований 9 вересня 2022 року на “Алеї Героїв” (цвинтар Горова Білещина) у м.Прилуки.
(07.11.1993 - 22.08.2022)
Народився 7 листопада 1993 року в селі Чорнянка Херсонської області. У віці 3-х років разом з батьками переїхав у місто Прилуки. . Навчався у ЗОШ № 3. Школу закінчив з відзнакою "Учень року".
Навчався у Сумському аграрному університеті. Дуже часто бував за кордоном.
Захищати країну Юрій пішов добровольцем. Ніс службу у 95 окремій десантно-штурмовій бригаді військової частини А0281. Був бойовим медиком.
Загинув 22 серпня 2022 року неподалік села Долина Слов'янського району Донецької області.
Загинув під час виконання бойового завдання від осколкових поранень.
Похований на міському кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
(09.07.1991 - 08.08.2022)
Народився 9 липня 1991 року у м.Красноград Харківської області у сім’ї вчителів. 1997 року пішов у перший клас загальноосвітньої школи № 2 м. Прилуки. Після закінчення 9-ти класів вступив до Прилуцького гуманітарно-педагогічного коледжу ім.І.Я.Франка на відділення фізичної культури. У 2010 році отримав диплом вчителя фізичного виховання.
У 2012 році був призваний до лав ЗСУ. Протягом року проходив службу у військово-морських силах м.Миколаїв та Сімферополь.
На захист Батьківщини Олексій став ще у 2014 році. З липня по жовтень брав участь в антитерористичній операції.
З 2015 по 2019 рік працював вчителем фізичної культури у Прилуцькій загальноосвітній школі №2. У 2018 році закінчив Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Григорія Сковороди». Здобув кваліфікацію бакалавр, вчитель фізичної культури.
У квітні 2022 року Олексій знову пішов на війну відстоювати свою Батьківщину. Проходив службу у військовій частині А0222.
8 серпня 2022 року під час несення військової служби на Донецькому напрямку — у районі н.п. Велика Новосілка, виконуючи бойове завдання за призначенням, командир бойової машини – командир 2 відділення 2 взводу 1 роти спеціального призначення військової частини А4118 Олексій Романовський загинув.
Похований 17 червня 2023 року на міському кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
(31.07.1976 - 27.07.2022)
Народився 31 липня 1976 року в місті Прилуки Чернігівської області. З 1983 по 1991 роки навчався середній у школі №3 м. Прилуки. По закінченню школи навчався токарству в Ладанському професійно-технічному училищі.
Працював водієм-далекобійником, згодом сам став підприємцем.
27 лютого 2022 року вступив до лав ЗСУ. Спочатку перебував у Чернігові, в травні передислокований на Схід. Воював у складі 54 бригади ОМБ.
24 липня під Бахмутом (с. Івано-Дар`ївка) був важко поранений. Помер 27 липня 2022 року.
Похований на міському кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
(08.10.1986 - 22.07.2022)
Народився 8 жовтня 1986 року в місті Прилуки Чернігівської області. Початкові класи закінчив у школі-гімназії № 5, потім навчався у ЗОШ № 6. Вчився на відмінно. Улюблений предмет – історія.
Після закінчення школи вступив до Київського політехнічного університету, але був відрахований 2004 року за участь у подіях Помаранчевої революції.
2005 року проходив строкову військову службу на посаді старшого телеграфіста у військовій частині м. Гостомель.
Після служби, 2006 року, вступив до Національного авіаційного університету (м. Київ). По закінченні працював у 10-му Хімікотехнологічному центрі (м. Київ) інженером лабораторії. 2013 року перейшов до Інституту молекулярної біології і генетики НАН України.
У лютому 2014 року захищав честь і гідність українців на майдані.
З березня 2014 по березень 2015 року брав участь у антитерористичній операції в Донецькій області.
З 24 лютого 2022 року став на захист України. Приймав участь у визволенні смт. Бородянка та м. Ірпінь у складі 2-ї мінометної батареї 2-го механізованого батальйону славетної 72 бригади ім. Чорних запорожців.
Загинув 22 липня 2022 року в селищі Новолуганське Бахмутського району Донецької області.
Похований на міському кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
(02.12.1983 - 17.07.2022)
Народився 2 грудня 1983 року в Узбекистані. Згодом родина переїхала на Срібнянщину, де Віктор і закінчив Олексинську школу.
Після навчання в Сокиринському технікумі працював у місцевому колгоспі. У 2009 році одружився, почав працювати у СТОВ “Дружба-Нова”, а в 2010 народилася донька.
У 2015 році пішов захищати суверенітет рідної держави в АТО, а в 2022 році, з перших днів війни, став на захист України від російського агресора.
Загинув 17 липня 2022 року, поблизу населеного пункту Богородичне Краматорського району Донецької області під час виконання бойового завдання.
Похований на міському кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
(13.12.1985 - 14.07.2022)
Народився 13 грудня 1985 року в місті Прилуки Чернігівської області.
1993 – 2003рр. навчався в ЗОШ № 3. 2003 - 2005 рр. навчався в Ладанській філії Прилуцького професійного ліцею за професією столяр-будівельник та тесляр. Закінчив ліцей з відзнакою.
Зростав у люблячій сім’ї, де його виховували в любові до України. Завжди веселий, усміхнений, життєрадісний.
Під час навчання проходив практику на ПАТ «Прилуцький хлібозавод». Після закінчення ліцею там же і працював.
2005-2006 рр. військова служба в в/ч А0665 (пожежна рота) смт. Десна.
Після закінчення служби працював на ПАТ «Прилуцький хлібозавод». Згодом з хлібозаводу перейшов працювати на меблеве підприємство. Починаючи з 2019 року працював у Польщі.
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації, повернувся додому захищати Батьківщину. Відразу пішов добровольцем.
Андрій Харченко загинув під час виконання бойового завдання. Він був майстром відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу забезпечення самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи, доброволець.
Загинув 14 липня 2022 року в Донецькій області під час артобстрілу.
Похований на міському кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
(08.02.2000 - 20.05.2022)
Народився 8 лютого 2000 року в селі Жовтневе Прилуцького району Чернігівської області.
2006 року пішов у перший клас загальноосвітньої школи №2 м. Прилуки, в якій навчався до 2015 року.
У 2015 році вступив у Чернігівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою.
29 липня 2017 року вступив у Військову академію (м. Одеса) на факультет підготовки спеціалістів високомобільних десантних військ. 27 серпня 2017 року прийняв військову присягу на вірність українському народу.
19 червня 2021 року закінчив навчання у Військовій академії (м. Одеса) на факультеті підготовці спеціалістів десантно-штурмових військ. Був направлений на проходження військової служби у військову частину А0641 на посаду командира 2 десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти.
16 квітня 2022 року призначений на посаду командира 1 десантно-штурмової роти військової частини А0641.
Загинув 20 травня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Богородичне Краматорського району Донецької області. Похований на “Алеї Героїв” (цвинтар Горова Білещина) у м.Прилуки.
Відзначений почесним нагрудним знаком "За досягнення у військовій службі" ІІ ступеня (31.03.2022) та орденом "За мужність" ІІІ ступеня (05.04.2022), Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).
(21.12.1987 - 21.04.2022)
Народився 21 грудня 1987 року в місті Прилуки Чернігівської області. З 1994 по 2000 роки навчався в Прилуцькій ЗОШ № 7.
З 2001 по 2005 роки здобував професію електрогазозварювальника та водія автотранспортних засобів у Прилуцькому професійному ліцеї.
2006 року вступив на строкову військову службу. З 2008 по 2012 роки навчався у Сумському державному університеті, отримав кваліфікацію бакалавр за напрямком «Машинобудування». Працював за спеціальністю.
2014 року з першим призовом пішов у АТО.
24 лютого 2022 року вивіз сім’ю з Чернігова в безпечне місце і пішов захищати країну від рашиського загарбника. Воював у Першій танковій бригаді, розвідувальній роті, яка до квітня 2022 року відстоювала м. Чернігів, а потім схід України.
21 квітня 2022 року загинув у бою під Донецьком, в с. Времівка.
Старший солдат військової служби, старший розвідник, снайпер (2 категорії) розвідувальної роти Першої танкової бригади, позивний «Тихий». На особистому жетоні Олександр власноруч викарбував «Якщо мені доведеться стати Янголом, Я хочу, щоб мої крила були білими».
Нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).
(17.07.1976 - 24.03.2022)
Народився 17 липня 1976 року в місті Прилуки Чернігівської області. Навчався в середній школі № 13. Після школи закінчив Прилуцький радгосп технікум. Пізніше навчався в Чернігівському університеті за спеціальністю – юрист.
Був одружений, мав двох доньок, багато друзів. Його називали «людина-свято». Умів згуртувати людей.
Захоплювався полюванням, рибаловлею, збиранням грибів. З полювання повертався з букетом квітів для своїх дівчат. Ходив у походи, сплавлявся по річках. Був членом Прилуцького козацького полку.
Зранку 24 лютого, дізнавшись, що почалася війна, без зайвих вагань разом із побратимами-козаками став на захист Батьківщини. 24 березня 2022 року у складі підрозділу військової розвідки потрапив у засідку окупантів у с. Більмачівка, де і загинув.
Похований на “Алеї Героїв” (цвинтар Горова Білещина) у м.Прилуки.
(09.01.1978 - 24.03.2022)
Народився 9 січня 1978 року у місті Прилуки Чернігівської області. Навчався у школі № 4. Професію зварювальника та водія отримав у СПТУ 34. Працював у санаторії «Берізка» зварювальником.
З 2000 року - строкова військова служба, селище Гончарівське, 2-га танкова бригада (старший сержант). Після служби в армії працював водієм у АТП 17407. З 2008 року працював водієм. 2014 року вступив до Прилуцького козацького полку. Хобі - мисливство та рибалка.
24 березня 2022 року у складі підрозділу військової розвідки потрапив у засідку окупантів у с. Більмачівка, де і загинув.
Похований на “Алеї Героїв” (цвинтар Горова Білещина) у м.Прилуки.
(29.05.1994 - 22.03.2022)
Народився 29 травня 1994 року в м. Прилуки Чернігівської області. Навчався у ЗОШ № 13. Після школи навчався у Прилуцькому професійному ліцеї – отримав професію монтажника гіпсокартонних конструкцій.
Працював на ТОВ «Алітоні», «Інтер-електро». Його хобі – рибалка та фаєр-шоу.
Був призваний до армії, вступив до лав Генерального Штабу України Міністерства оборони України. Закінчив курс навчання командирів відділення базового рівня. Неодноразово отримував багаторазові грамоти від 101 окремої бригади Збройних Сил України за сумлінний обов’язок.
З початку війни, не вагаючись пішов захищати рідну Україну. Загинув старший солдат військової частини А7330 22 березня 2022 року в с. Зоцівка Ічнянського району Чернігівської області під час виконання бойового завдання.
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня 12 серпня 2022 року (посмертно)
Похований на Квашинському кладовищі м.Прилуки.
.jpeg)
(09.11.1988 - 22.03.2022)
Народився 9 листопада 1988 року в місті Прилуки Чернігівської області. З 1995 року навчався в Прилуцькій ЗОШ № 12.
2004 року закінчив 9 класів та вступив до Прилуцького педагогічного коледжу ім. І.Я. Франка. Навчався на факультеті вчителя трудового навчання та інформатики.
Практику проходив у навчально-виховному таборі в м. Одеса на посаді вихователя.
З 2011 року працював торгівельним представником в ТОВ "ТС Трейд".
У лютому 2022 вступив до лав територіальної оборони, 24 лютого - був зарахований до ЗСУ, як солдат розвідник-радіотелефоніст Першого розвідувального відділення розвідувального взводу.
22 березня 2022 року, під час виконання бойового завдання – мінування мосту через протоку річки Смош в с. Зоцівка Ічнянського району, загинув. Похований у м.Прилуки на кладовищі "Новий побут".
(04.10.1968 -16.03.2022)
Закінчив Ленінградське суворовське училище, а згодом і Сумське вище артилерійське училище.
За покликом серця 10 травня 2014 року Олег Миколайович у складі 41-го батальну територіальної оборони “Чернігів-2” пішов захищати нашу державу від російського окупанта. Вісім років виконував надскладні завдання знищуючи ворога. З 2016 року продовжив службу у складі 1-ї танкової бригади. З 14 лютого 2022 року боєць 41-го батальйону територіальної оборони м. Чернігів.
Загинув Олег Миколайович 16 березня 2022 року під час оборони Чернігова.
Похований на Сорочинському кладовищі м. Прилуки Чернігівської області.
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня 23 травня 2022 року (посмертно)
(16.03.1983 - 15.03.2022)
Народився 16 березня 1983 року в місті Прилуки Чернігівської області.
З 1990 року по 2000 рік навчався в школі-гімназії № 5 м. Прилуки. 2000 по 2005 роки навчався в Київському національному аграрному університеті, отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Економічна кібернетика», здобув кваліфікацію магістра з економічної кібернетики. Одночасно закінчив військову кафедру згаданого університету.
З січня по червень 2006 року працював спеціалістом у навчальній лабораторії Київського національного аграрного університету.
З червня 2006 року по жовтень 2011 року працював системним адміністратором в ТОВ «Теплолюкс Україна».
З жовтня 2011 року по червень 2019 року працював адміністратором систем в ТОВ «Розумний Дім».
З листопада 2017 року по травень 2019 року проходив військову службу за призовом осіб офіцерського складу на посаді заступника командира роти військової частини А2192.
З лютого по березень 2022 року працював аналітиком консолідованої інформації в ТОВ «Мілоан».
24 лютого 2022 року, після вторгнення на територію України російської армії, вступив добровольцем до лав Збройних Сил України. Служив заступником командира танкового батальйону з тилу військової частини А1815. Військове звання - старший лейтенант. Загинув 15 березня 2022 року під час виконання бойового завдання в м. Чернігів.
Нагороджений Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня 23.05.2022 року (посмертно).
Похований на “Алеї Героїв” (цвинтар Горова Білещина) у м.Прилуки.
(12.09.1973 - 26.02.2022)
Народився 12 вересня 1973 року в місті Прилуки Чернігівської області. Навчався у Прилуцькій загальноосвітній школі № 13. З 1988 року – в Прилуцькому педагогічному коледжі ім. І.Я. Франка. Закінчив з червоним дипломом.
З 1992 по 1995 роки навчався у Чернігівському державному педагогічному інституті. Закінчив з червоним дипломом.
З 1995 року проходив військову службу в м. Миколаєві. Закінчив Школу міліції. Працював начальником служби охорони в АТ «Укрексімбанк».
До лав Збройних Сил України вступив 24 лютого 2022 року. Став добровольцем 58 окремої мотопіхотної бригади ім. гетьмана Івана Виговського оперативного командування Північ. Займав посаду начальника танкової директриси полігона.
Загинув під с. Красне Чернігівської області 26 лютого 2022 року.
Похований 21 березня 2022 року на Забарівському кладовищі м. Чернігова.
(01.08.1986 - 11.08.2021)
Народився 1 серпня 1986 року в м. Прилуки Чернігівської обл.
Звання: Старший лейтенант. Посада: Інженер. Підрозділ: 1-ша окрема танкова бригада.
Петро В’ячеславович з червня 2020 року проходив військову службу в бригаді на посаді інженера ремонтного батальйону, після закінчення факультету військової підготовки ХПІ м.Харкова.
Раптово помер 11 серпня 2021 р. під час несення служби в районі м. Сіверськ Бахмутського району на Донеччині від гострої серцевої недостатності.
Місце поховання: м. Прилуки, Чернігівська область.
(17.12.1989 - 19.02.2018)
Валерій Єгоров народився 17 грудня 1989 року в м.Прилуки Чернігівської області.
Після навчання у ЗОШ І-ІІІ ступеня № 7 міста Прилуки у 2008 році закінчив Прилуцький гуманітарно-педагогічний коледж ім. І. Я. Франка та здобув спеціальність педагог-організатор.
У 2013 році закінчив Національний педагогічний університет ім.М.П. Драгоманова.
19 березня 2014 року, під час проведення першої хвилі мобілізації, добровольцем пішов на фронт. Проходив військову службу за контрактом, брав участь у проведенні АТО.
25 грудня 2015 року втретє підписав контракт на проходження військової служби.
Сержант, командир розвідувального відділення розвідувального взводу 34 батальйон 57-ї окремої мотопіхотної бригади.
Нагороди
.jpeg)
Нагороджений: нагрудними знаками "Знак пошани" (17.09.2016 №854), "За зразкову службу" (09.04.2016 №290), "За військову доблесть" (наказ Міністерства оборони України від 13.05.2017 №326).
Почесною відзнакою "За оборону Зайцевого" (34 ОМПБ наказ №39725643).
Нагороджений почесним нагрудним знаком начальника Генерального штабу - Головнокомандувача ЗСУ "За взірцевість у військовій службі" ІІІ ступеня (24.02.2017 №74).
"ЗА СЛУЖБУ ДЕРЖАВІ" (12.12.2017 №1012 Наказ №25).
Загинув 19 лютого 2018 року від отриманого поранення у праву скроню. Під час виконання бойового завдання група В. Єгорова потрапила під обстріл з АГС-17 у районі села Піски Ясинуватського району Донецької області.
Похований у м.Прилуки на кладовищі "Новий побут".
Указом Президента України від 6 квітня 2018 року № 98 нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно) за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку.
.
(11.11.1968 - 28.11.2017)
.jpg)
Маслов Віктор Олегович народився 11 листопада 1968 року в м. Прилуки Чернігівської області, з 2005 року проживав в с. Даньківка Прилуцького району Чернігівської області, українець.
Освіта повна середня, закінчив Прилуцьку середню школу №5. Після її закінчення навчався в СПТУ №8 смт. Ладан Прилуцького району.
У 1986 році був призваний на військову службу, яку проходив в Афганістані. У 1988 році демобілізувався.
Після служби в армії працював різноробочим на будівництві, деякий час в СТОВ «Цукровик» Прилуцького району.
У листопаді 2016 року був призваний на військову службу Прилуцьким об’єднаним військовим комісаріатом і служив за контрактом у 25-й десантно-штурмовій бригаді гранатометником-розвідником.
Загинув у Донецькій області під час виконання військових обов’язків внаслідок снайперського вогню 28 листопада 2017 року.
Похований у м. Прилуки Чернігівської області.
Указом Президента України від 26 лютого 2018 року № 42 нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
(25.02.1965 - 29.09.2016)
Народився 25 лютого 1965 року у селі Канівщина Прилуцького району Чернігівської області.
Мобілізований до лав Збройних Сил України весною 2015 року, з 26 травня того ж року перебував у зоні проведення АТО, потім вступив на військову службу за контрактом.
Солдат 30-ї окремої механізованої бригади (м. Новоград-Волинський Житомирської області). Помер 29 вересня 2016 року від серцевої недостатності у розташуванні військової частини у районі села Трудівське Волноваського району Донецької області.
Похований у місті Прилуки Чернігівської області.
(15.06.1989 - 31.07.2015)
Народився 15 червня 1989 року у місті Прилуки Чернігівської області. У 1991 році, разом з батьками, виїхав для постійного проживання до міста Києва. До 8-го класу навчався у ЗОШ І-ІІІ ступенів № 211 з англійським напрямком, далі продовжив навчання у школі № 240 міста Києва.
Блек
У 2006 році втупив на навчання до Київського суднобудівельного коледжу, але за спеціальністю не працював.
Захоплення ковальським мистецтвом переросло у професію. Григорій Матяш став відомим ковалем-реконструктором школи традиційного ковальства. Його роботи високо цінувалися колекціонерами. Учасник багатьох Всеукраїнських фестивалів ковальського мистецтва: «Ковальська Весна», «Гамора — 2015» та інших.
Працював у Центрі традиційного ковальського ремесла музею народної архітектури і побуту «Пирогів».
Член добровільної громадської організації бойових мистецтв «Спас». Учасник Революції Гідності, після початку російської агресії, одним з перших вступив на військову службу.
Молодший сержант міліції, міліціонер полку патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1» Головного управління МВС України у Дніпропетровській області.
Загинув 31 липня 2015 року під час мінометного обстрілу у районі села Піски Ясинуватського району Донецької області.
Указом Президента України № 573 від 10 жовтня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Похований на міському кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
.
(04.08.1979 - 08.12.2014)
Народився 4 серпня 1979 року у місті Прилуки Чернігівської області.
Закінчив Прилуцьку ЗОШ I-III ступенів № 3 та Чернігівське професійне училище № 5. Працював залізничником.
У березні 2014 року був призваний до лав Збройних Сил України.
Сержант, командир мінометного розрахунку 1-ї окремої танкової бригади військової частини А1815 в/ч А 1688 (селище Гончарівське Чернігівського району).
Загинув 8 грудня 2014 року під час артилерійського обстрілу у районі селища Піски (Донецький аеропорт) Ясинуватського району Донецької області.
Похований на “Алеї Героїв” (цвинтар Горова Білещина) у м.Прилуки.
Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) та нагрудним знаком "За оборону Донецького аеропорту" (посмертно).
(28.09.1971 - 29.08.2014)
Народився 28 вересня 1971 року у місті Прилуки Чернігівської області.
1988 року закінчив Прилуцьку ЗОШ № 2. Навчався у Київському Державному університеті телекомунікацій. З 1991 року — електромеханік Прилуцького центру електрозв'язку.
Джевага Сергій Олександрович — після початку бойових дій пішов добровольцем.
Командир міномета вогневого розрахунку мінометного взводу, 2-го батальйону спеціального призначення, солдат резерву військової частини 3027 Північного територіального управління Національної гвардії України.
Ранком 29-го серпня 2014-го загинув під час виходу «зеленим коридором» з Іловайського котла. Їхав у «Газелі» в складі автоколони батальйону «Донбас» по дорозі з села Многопілля до Червоносільського. Під час обстрілу колони загинув в с.Червоносільське Амвросіївського р-ну Донецької області потрапили під танковий обстріл разом з Бризом та Детройтом. Тіло на той час не було знайдене.
У вересні 2018 року за результатами ДНК-екперстизи тіло Сергія Олександровича Джеваги ідентифікували.
ДЖЕВАГУ Сергія Олександровича поховали 4 жовтня 2018 року на “Алеї Героїв” (цвинтар Горова Білещина) м.Прилуки.
Нагороди: За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни - нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (25.03.2015, посмертно) та "Іловайським Хрестом" (посмертно).
(11.12.1973 - 30.07.2014)
Народився 11 грудня 1973 р. у м. Івано-Франківську. Закінчив середню школу №12 у м. Прилуки та Прилуцьке медучилище. У 1998 році закінчив Харківський військовий університет за спеціальністю «Метеорологічне забезпечення».
З червня 1998 року проходив службу на офіцерських посадах у Збройних Силах України.
30 грудня 2013 року майора Сергія Деркача призначили на посаду заступника командира 3-го танкового батальйону по роботі з особовим складом 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (селище Гончарівське Чернігівського району).
30 липня 2014 року С. Деркач разом з водієм роти матеріально-технічного забезпечення В. Моісеєнком автомобілем доставляли набої та продукти харчування на блокпост під Луганськом. Біля села Шишкове Слов’яносербського району машина потрапила на замаскований фугас й підірвалась. У результаті вибуху здетонували боєприпаси, що перевозилися в автомобілі. Обидва воїни загинули миттєво.
Загинув Сергій 30 липня 2014 року у зоні проведення антитерористичної операції. Похований на кладовищі "Новий побут" міста Прилуки Чернігівської області.
Указом Президента України №708/2014 від 8 вересня 2014 року, «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
