У час, коли Україна виборює свою волю й незалежність, свою цілісність і єдність, жителі Прилуччини не стоять осторонь. З перших днів проведення антитерористичної операції та з початком повномасштабної війни тисячі наших мужніх земляків відстоюють свободу власної держави. Вони гідно несуть службу у лавах Збройних Сил та Національної гвардії України, у прикордонних військах, добровольчих формуваннях. Нам є ким пишатися. Та, на жаль, і є за ким сумувати.
Кращі сини Прилук не повернувся з поля бою.
Ця сторінка — краплина у морі всенародної шани і пам’яті.
Ми бережемо спогади про кожного з Героїв і низько схиляємось перед величчю їх подвигу.
08.02.1978 – 03.10.2024
Народився 8 лютого 1978 року в місті Прилуки. Закінчив загальноосвітню школу №7. Після шкільного навчання вступив до Профтехучилища та здобував освіту за спеціальністю електрогазозварювальник.
Пройшов строкову службу в армії. Після демобілізації працював водієм на фурах різних підприємств міста та України. Отримав заочно другу освіту електрика.
Не вагаючись став на захист Батьківщини та українського народу.
У бою за Україну, її свободу і незалежність,загинув на полі бою 03 жовтня 2024 року.
Похований 06 жовтня 2024 року на кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
20.03.1970 – 29.09.2024
Олександр Вячеславович народився 20 березня 1970 року в місті Прилуки. Навчався у загальноосвітній школі №7. Після навчання проходив строкову службу в армії. Олександр Вячеславович працював у ТОВ «Будмаш», на Прилуцькій тютюновій фабриці, а також певний час працював за кордоном. Останнім місцем праці перед службою була робота таксистом.
Олександр Вячеславович був призваний на військову службу 23 травня 2024 року.
У бою за Україну, її свободу і незалежність, під час виконання бойового завдання поблизу села Красний Яр Покровського району Донецької області 29 вересня 2024 року Олександр Найко загинув.
Похований 06 жовтня 2024 року на кладовищі у с.Замістя.
01.02.1979 – 06.11.2023
Народився Руслан Григорович 01 лютого 1979 року в Прилуках. Шкільні роки проходили у загальноосвітній школі №10. Після шкільного навчання здобував освіту у філії Ладанського ПТУ-8 за професією «муляр-монтажник».
Пізніше проходив строкову службу в армії. Після демобілізації працював на підприємствах міста. Останнім місцем роботи був Прилуцький м’ясокомбінат, звідки й був призваний до лав ЗСУ.
Відданий військовій присязі на вірність Українському народові, під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини в районі ведення бойових дій на Донеччині 06 листопада 2023 року Руслан Будась загинув.
Похований 19 вересня 2024 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина).
10.06.1987 – 08.09.2024
Народився Андрій Володимирович 10 червня 1987 року у місті Прилуки. Шкільні роки Андрія проходили у загальноосвітній школі №13 та ЗОШ №3. Навчався в Прилуцькому професійному ліцеї за професією ,,Слюсар з ремонту автомобілів. Водій автомобіля категорія ,,С”. Пізніше проходив строкову службу в армії в місті Житомир. Згодом служив за контрактом у військовій частині міста Прилуки. Працював на комунальному підприємстві “Послуга” та в магазині “Практика”.
Без вагань, навесні 2024 року доєднався до лав Збройних сил України.
Відданий військовій присязі на вірність Українському народові, під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини в районі ведення бойових дій у Луганської області 08 вересня 2024 року Андрій Кізім загинув.
Похований 13 вересня 2024 року на Сорочинському кладовищі у Прилуках.
04.04.1984 - 09.08.2024
.jpg)
Народився Алік Вазірович 04 квітня 1984 року в с.Поповка Кашарського району Ростовської області. Навчався в с. Удайці Прилуцького району Чернігівської області. Після навчання пішов працювати у колгосп. Проживав у місті Прилуки.
У червні 2022 року добровольцем вступив до лав Збройних Сил України.
Алік Акімов із позивним «Шейх» був відданим патріотом України, умілим та сміливим бійцем, наполегливою людиною, гарним командиром – думав не лише про себе, а й переймався за всю ввірену йому команду.
09 серпня 2024 року Алік Вазірович загинув на полі бою, мужньо виконавши військовий обов’язок .
Похований 15 серпня 2024 року на кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
29.08.1980 - 08.08.2024
Народився Іван Іванович 29 серпня 1980 року у с. Максимівка, Ічнянського р-ну. Навчався в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів с.Рожнівка. Продовжив навчання у Київському фаховому коледжі транспортної інфраструктури.
Після навчання за фахом «Зварювальник» працював на Дарницькому вагонноремонтному заводі «Українська залізниця». З 2009 по 2014 рік працював також у комунальному підприємстві «Прилукитепловодопостачання» майстром очисних споруд.
Військовий шлях розпочався у 2014 році в зоні проведення антитерористичної операції. У 2015 році отримав статус учасника АТО.
20 квітня 2022 року Іван Іванович вдруге став на захист нашої держави та українського народу.
За проявлену мужність і успішне виконання завдань отримав нагороди: нагрудний знак «Учасник АТО», Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції», нагрудний знак «За зразкову службу», медаль «За звитягу та вірність», нагрудний знак «Золотий хрест», нагрудний знак «66 окрема механізована бригада імені князя Мстислава Хороброго сухопутних військ ЗСУ», Відзнака Міністерства оборони України «Залізний Хрест».
Іван Данильчук із позивним «Яблуня» був відданим патріотом України, людиною, яка завжди дотримувалась свого слова. Під час служби зарекомендував себе виключно з позитивної сторони - умілим, сміливим, вмотивованим бійцем.
У бою за Україну, її свободу і незалежність, під час виконання службових обов’язків у Луганської області, внаслідок влучення FPV дрона, отримав поранення. 08 серпня 2024 року Іван Іванович помер.
Похований 13 серпня 2024 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина).
30.01.1999 – 26.06.2024
Народився Василь Володимирович 30 січня 1999 року у місті Прилуки. Навчався у загальноосвітній школі № 2.
Під час повномасштабного вторгнення, не вагаючись, став на захист Батьківщини. Був умілим, сміливим, вмотивованим бійцем.
РАДЧЕНКО Василь Володимирович загинув 26 червня 2024 року під час виконання службових обов'язків внаслідок штурмових дій противника на Донеччині.
Похований 02 липня 2024 року на кладовищі вс.Заїзд Прилуцького р-ну Чернігівської обл.
14.03.1981 – 25.06.2024
Народився Олександр Анатолійович 14 березня 1981 року у місті Прилуки.
Навчався у загальноосвітній школі №10. Після шкільного навчання вступив до СПТУ-34 на спеціальність “Монтажник санітарно-технічних систем. Електрогазозварник”. Після навчання проходив строкову службу в армії. Працював на різних підприємствах міста.
З 2016 року Олександр прийнятий на військову службу за контрактом. Стояв на захисті країни в зоні проведення АТО. Був нагороджений багатьма відзнаками. Був умілим, сміливим, вмотивованим бійцем.
25 червня 2024 року під час виконання військового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини в районі ведення бойових дій у Харківської області Олександр Сінільний з позивним “Сєня” загинув.
Похований 05 липня 2024 року на кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
25.01.1995 – 24.06.2024
Народився Дмитро Михайлович 25 січня 1995 року у місті Прилуки. Навчався у загальноосвітній школі № 2. Після шкільного навчання, вступив до Прилуцького професійного ліцею та здобував освіту за спеціальністю «Монтажник санітарно-технічних систем. Електрозварник ручного зварювання (2010-2013 рр.). Пройшов строкову військову службу. Працював на підприємствах рідного міста: ВАТ «Тютюнова компанія», ТОВ «Алітоні».
Під час повномасштабного вторгнення (18 грудня 2022 року) Дмитро, не вагаючись, став на захист Батьківщини.
24 червня 2024 року під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини в районі ведення бойових дій у Харківської області Дмитро Панченко з позивним «Панч» загинув.
Похований 29 червня 2024 року на кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
11.05.1973 - 07.06.2024
Народився Вячеслав Григорович 11 травня 1973 року у місті Прилуки. Навчався в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 13 та продовжив навчання в ЗОШ №2.
З червня 1991 року по червень 1993 року проходив строкову службу у Збройних Силах України. Згодом продовжив службу в армії за контрактом, навчався у школі прапорщиків у місті Чугуїв військової частини А2642. Приймав участь у антитерористичній операції. У 2016 році отримав статус учасника АТО.
Вячеслав Антипенко нагороджений: нагрудним знаком «Учасник АТО», відзначений медаллю «Ветеран служби», медаллю «За добросовісну службу» 20 років та 25 років.
Перед повномасштабним вторгненням ворога перебував за віком на військовій пенсії. З перших днів повномасштабної війни став на захист нашої держави.
За час проходження військової служби Вячеслав Антипенко з позивним «Антип» зарекомендував себе як грамотний, дисциплінованиий, вимогливий, виконавчий військовослужбовець та як людина, яка завжди дотримується свого слова. Службові обов’язки завжди виконував на професійному рівні. Користувався заслуженим авторитеторм серед підлеглого та керівного особистого складу.
Відданий військовій присязі на вірність Українському народові, під час ведення бойових дій, при виконанні військового обов’язку, при виконанні завдання на Харківському напрямку отримав вибухове поранення. Вячеслав помер 07 червня 2024 року в обласній лікарні міста Харкова від отриманих бойових ран.
Похований 12 червня 2024 року на Сорочинському кладовищі.
03.07.1980 - 06.06.2024
Народився Віктор Вікторович 03 липня 1980 року у місті Прилуки. Навчався у загальноосвітній школі №7. Закінчив Прилуцьке професійне училище за спеціальністю «Електромонтажник». Працював у ВІДОКРЕМЛЕНОМУ ПІДРОЗДІЛІ ПРИЛУЦЬКОГО РАЙОНУ ЕЛЕКТРИЧНИХ МЕРЕЖ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «Чернігівобленерго» та на приватних підприємствах міста та України.
У 2015-2016 роках стояв на захисті країни в зоні проведення АТО.
З поклику серця та відчуття справедливості у перші дні повномасштабного вторгнення став на захист держави та українського народу.
Відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок, у бою за Україну, її свободу і незалежність, Віктор Кравченко загинув 06 червня 2024 року у Донецької області.
Похований 11 червня 2024 року на кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
29.10.1979 – 09.05.2024
Народився Олександр Вікторович 29 жовтня 1979 року у місті Прилуки. Навчався у ЗОШ №6 та №10. З 1997 по 1998 рік навчався у Прилуцькому профтехучилищі за спеціальністю «Електрогазозварник», згодом проходив навчання у Сокиринському училищі. Пізніше проходив строкову службу в армії. Олександр працював на різних підприємствах рідного міста.
Військовий шлях розпочався у 2015 році в зоні проведення антитерористичної операції. З початком повномасштабного вторгнення він знову доєднався до лав військовослужбовців та став на захист держави та українського народу.
У бою за Україну, її свободу і незалежність, під час виконання службових обов’язків у Донецькій області під час штурмових дій противника 9 травня 2024 року Олександр Литвиненко загинув.
Похований 15 травня 2024 року на кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
21.09.1976 — 04.05.2024
Народився Павло Петрович 21 вересня 1976 року у місті Прилуки. Навчався у загальноосвітній школі №10. З 1 вересня 1991 по 30 червня 1994 року навчався в СПТУ-34 за професією «Слюсар з ремонту автомобілів». Після навчання проходив строкову службу в армії. Потім працював на підприємствах рідного міста: Хлібодар, Пожмашина, НГВУ.
У лютому 2024 року став на захист рідної держави та українського народу.
4 травня 2024 року під час виконання завдянь з оборони Держави у Донецькій області Павло Овешков - загинув.
Похований 11 травня 2024 року на кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
12.08.1992 – 30.04.2024
Народився 12 серпня 1992 року у місті Прилуки. Навчався у Прилуцькому ліцеї № 13. Продовжив навчання у Прилуцькому технічному фаховому коледжі за спеціальністю «Електрогазозварник», «Обслуговування, устаткування та систем газопостачання».
У 2013 році проходив строкову службу в лавах Збройних сил України. Військовий шлях Сергій Володимирович розпочав у 2014 році, стоячи на захисті країни в зоні проведення АТО.
У перший день повномасштабного вторгнення став на захист держави та українського народу, добровольцем вступив в ряди Збройних Сил України, захищаючи рідне місто Прилуки.
Відзначений нагрудним знаком «Золотий хрест», медаллю «За незламність духу. Авдіївка».
Загинув 30 квітня 2024 року при виконанні бойового завдання в Харківської області.
Похований 04 травня 2024 року на Сорочинському кладовищі м. Прилуки.
27.01.1978 — 02.04.2024
Народився Максим Вікторович 27 січня 1978 року у місті Прилуки. Навчався у загальноосвітній школі №13. З 1993 по 1996 рік навчався у Прилуцькому профтехучилищі за спеціальністю «Електрогазозварник». Закінчив Полтавський національний університет "Полтавська політехніка ім. Юрія Кондратюка". Після навчання працював помічником бурильника у Прилуцькому Управлінні бурових робіт. Згодом майстром бурових робіт на підприємстві з видобутку газу.
У 2022 році, не вагаючись, став на захист рідної держави та українського народу. Загинув 2 квітня 2024 року під час штурмових дій противника в Луганської області.
Похований 10 квітня 2024 року на Сорочинському кладовищі м. Прилуки.
17.09.2002 —15.03.2024
Народився Дмитро Сергійович 17 вересня 2002 року у місті Прилуки. Навчався у загальноосвітній школі №7. Згодом закінчив Прилуцьке професійне училище за спеціальністю «Слюсар механоскладальних робіт. Слюсар з ремонту автомобілів. Водій автотранспортних засобів». Працював на різних підприємствах міста.
Призваний на військову службу по мобілізації 26 січня 2024 року Прилуцьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.
Загинув 15 березня 2024 року при виконанні бойового завдання в Донецькій області.
Похований 20 березня 2024 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина).
(08.07.1974 —13.03.2024)
Народився Юрій Миколайович 8 липня 1974 року у селі Льговське Кіровського району Автономної Республіки Крим в сім’ї переселенців з Черкащини, Холодного Яру. Закінчив Льговську середню школу. У 1998 році переїхав до Прилук. Працював на різних підприємствах міста. Одружився. Був добрим люблячим батьком та чоловіком. Любив займатися спортом. Юрій Васюра був духовною, високоморальною, чесною, принциповою людиною з великою силою волі та безмежною любов’ю до Батьківщини.
30 червня 2022 року був призваний на військову службу по мобілізації.
При виконанні бойового завдання Юрій Васюра загинув 13 березня 2024 року.
Похований 16 березня 2024 року на кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
(21.11.1988 —10.03.2024)
Народився Дмитро Вікторович 21 листопада 1988 року у місті Прилуки. Навчався у загальноосвітній школі №12. Закінчив СПТУ-34 за спеціальністю електрогазозварювальник. Згодом проходив строкову службу в армії. Відкрив власну справу, одружився. Дмитро був добрим, люблячим батьком та чоловіком. Захоплювався пейнтболом, любив малювати аерографом та грати на гітарі.
За покликом серця та відчуттям справедливості Дмитро став на захист держави та українського народу. Призваний на військову службу по мобілізації Прилуцьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.
Був умілим, сміливим, вмотивованим бійцем.
Відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, Дмитро Губаренко загинув на полі бою 10 березня 2024 року в Запорізькій області.
Похований 14 березня 2024 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина)
(09.03.1982 — 28.02.2024)
Народився Олександр Михайлович 9 березня 1982 року у місті Прилуки. Навчався у загальноосвітній школі № 10. Працював на різних підприємствах міста.
13 червня 2023 року призваний на військову службу Прилуцьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.
28 лютого 2024 року загинув у Донецькій області виконуючи військовий обов’язок з оборони та відсічі збройної агресії російської федерації проти України.
Похований 6 березня 2024 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
(13.08.1981 —09.02.2024)
Народився Сергій Вікторович 13 серпня 1981 року в місті Прилуки. 9 класів закінчив у ЗОШ №8, після чого повну загальну середню освіту здобув у ЗОШ №4. Навчався у Дігтярівському профтехучилищі № 32. У 2007 році здобув вищу освіту у Сумському державному університеті за спеціальністю «Інженер-механік». Після строкової служби прийняв рішення продовжити військову службу.
Сергій Вікторович пройшов всі щаблі військової служби — від солдата до офіцера, від підлеглого до командира роти.
З 2015 по 2024 рік капітан Сергій Ягодка 5 разів виконував бойові завдання, брав участь в антитерористичній операції, операції об’єднаних сил у зведеній бригаді Повітряних сил. За 24 роки служби у Збройних Силах України нагороджений чотирма медалями Міністерства оборони, двома відзнаками Командувача об’єднаних сил. Відповідно до Указу Президента України у квітні 2022 року був нагороджений державною нагородою «За військову службу Україні». За визначні заслуги у забезпеченні оборони України нагороджений відзнакою Міністерства оборони України «Вогнепальна зброя».
9 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині Сергій Ягодка загинув.
Похований 20 березня 2024 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина)
(07.10.1992 — 07.02.2024)
.jpg)
Народився Максим Валентинович 7 жовтня 1992 року в місті Прилуки. Закінчив середню школу №9. Навчався в Прилуцькому технічному фаховому коледжі. Пізніше продовжив навчання у Сумському університеті.
Максим був щирою, доброю людиною, завжди усміхнений та життєрадісний. У місті всі знали його і пам’ятають як Романа Петрика. Та все ж чоловік прийняв для себе непросте рішення і змінив своє ім’я та прізвище, чому був дуже радий.
Працював Максим Валентинович у супермаркетах електроніки та побутової техніки Фокстрот та Ельдорадо.
Призваний на військову службу по мобілізації 6 квітня 2022 року Прилуцьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.
7 лютого 2024 року у Запорізькій області під час виконання бойового завдання, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, Максим Рубан — загинув.
Похований 14 лютого 2024 року на кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
(19.08.1982 - 02.02.2024)
Народився Ярослав Олександрович 19 серпня 1982 року у м. Прилуки.
Закінчив середню школу №6. Навчався в Ніжинському професійному училищі за спеціальністю «Електромеханік побутової техніки».
Згодом проходив строкову службу в армії. Працював у м.Києві та на підприємствах рідного міста Прилуки.
Ярослав Савосін був призваний на військову службу по мобілізації у вересні 2023 року Прилуцьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.
2 лютого 2024 року в Донецькій області, під час виконання військового обов’язку, в бою за Україну, її свободу і незалежність солдат Ярослав Савосін - загинув.
Похований 13 лютого 2024 року на кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
(28.09.2001-31.01.2024)
.jpeg)
Народився Андрій Володимирович 28 вересня 2001 року в місті Прилуки. Навчався в загальноосвітній школі № 3, яку закінчив у 2017 році. У 2017 році вступив до Прилуцького технічного фахового коледжу та здобув спеціальність електромеханіка. З 2021 року здобував освіту у Національному університеті біоресурсів і природокористування України.
У березні 2022 року добровольцем вступив до лав Повітряних Сил Збройних Сил України. Андрій Пінаєв з позивним «Барс» завжди був взірцем виконання завдань за призначенням.Нагороджений відзнакою «ЗА ШТУРМ» командиром 35-ї окремої бригади морської піхоти.
16 жовтня 2023 року в Херсонській області, під час виконання бойових завдань із захисту Батьківщини, внаслідок артилерійського обстрілу противника, солдат Андрій Пінаєв отримав важке поранення. Тривалий час лікувався, але мужнє серце захисника України 31 січня 2024 року зупинилось назавжди.
Похований 3 лютого 2024 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
(01.07.1987 - 29.01.2024)
Народився Євген Анатолійович 1 липня 1987 року у місті Прилуки. Закінчив середню школу № 9. Навчався в Прилуцькому професійному ліцеї. Пізніше проходив строкову службу при Національній Академії оборони України. Після повернення, навчався в Ніжинському університеті за спеціальністю “Практична психологія та соціальна педагогіка”. Працював у приватній компанції «Нова пошта», а також на підприємстві «Інтер-електро» комплектувальником проводів та кабелів. Дуже любив філософію та поезію, писав вірші.
З поклику серця та відчуття справедливості на початку повномасштабного вторгнення Євген Анатолійович став на захист держави та українського народу. Призваний на військову службу по мобілізації 5 квітня 2022 року Прилуцьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Був умілим, сміливим, вмотивованим бійцем.
Відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок, у бою за Україну, її свободу і незалежність, 29 січня 2024 року Євген Івченко загинув.
Похований 17 лютого 2024 року в м.Прилуки (Квашинське кладовище).
(07.09.1976 — 28.01.2024)
Народився Анатолій Володимирович 7 вересня 1976 року в місті Прилуки. Навчався у загальноосвітній школі №14.
У 1994 році закінчив Прилуцьке СПТУ-34 та отримав спеціальність автослюсаря та водія категорії “С”. Пізніше проходив службу у Збройних силах України.
З 2003 року працював завідувачем господарства у Прилуцькому міському Будинку культури.
У вересні 2023 року Анатолій Поздняков був призваний на військову службу. Відданий військовій присязі на вірність Українському народові, під час проходження служби у районі населеного пункту Курахове Донецької області, Анатолій отримав поранення. Лікувався у госпіталі, а на реабілітацію був доправлений у рідне місто Прилуки. Ускладнення від поранень спричинили непоправну втрату. 28 січня 2024 року перестало битися серце Анатолія Позднякова.
Похований 30 січня 2024 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
(19.02.1992- 18.01.2024)
Народився Ігор Юрійович 19 лютого 1992 року у с.Замістя Прилуцького району. Закінчив середню школу №12. Навчався в СПТУ- 34 за спеціальністю слюсар з ремонту автомобілів. Згодом проходив службу в армії за контрактом. Після закінчення служби працював на заводі “Пластмас” та на різних підприємствах нашого міста.
Став на захист Батьківщини у вересні 2023 року.
Відданий військовій присязі на вірність Українському народові, під час виконання бойових завдань на Донеччині 18 січня 2024 року Ігор Пивоварський загинув.
Похований 25 січня 2024 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
(06.04.1994 – 12.12.2023)
Народився Сергій Вікторович 6 квітня 1994 року у м. Прилуки. Закінчив середню школу №7. Навчався в Прилуцькому професійному ліції за спеціальністю слюсар з ремонту автомобілів. Проходив строкову службу в армії, пізніше - за контрактом.
У 2015-2016 роках проходив службу у зоні проведення антитерористичної операції в складі 53-ї бригади. Сергій Ковтун з позивним «Джокер» брав участь в боях за Сєверодонецьк та Мар'їнку. За участь у бойових зіткненнях в зоні проведення антитерористичної операції на сході України нагороджений нагрудним знаком “Учасник АТО”.
Після служби працював на заводі Пластмас, а згодом у Прилуцькому комбінаті хлібопродуктів. У грудні 2022 року став на захист Батьківщини.
Відзначений нагородами:
- відзнака Президента України "За участь в антитерорестичній операції" (17.11.2016);
- відзнака Міністерства оброни України "Хрест доблесті" (17.11.2023).
Відданий військовій присязі на вірність Українському народові, Сергій Ковтун загинув 12 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини в районі ведення бойових дій у Донецьк області.
Похований 1 лютого 2024 року на кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
(01.07.1976-05.09.2023)
Народився Олександр Анатолійович 1 липня 1976 року. Навчався у ЗОШ №5. Після шкільного навчання вступив до Прилуцького медичного училища на спеціальність «лікувальна справа». Трудову діяльність розпочав у Прилуцькій міській станції швидкої і невідкладної медичної допомоги на посаді фельдшера виїзної бригади. З 1995 по 1997 рік ніс службу в Збройних силах України, пізніше працював на різних підприємствах міста.
У 2014 році Олександр став на захист Батьківщини та протягом року проходив військову службу у зоні проведення АТО. З початком повномасштабного вторгнення займався волонтерством, навчав прилучан домедичній допомозі.
У лютому 2023 року став на захист Батьківщини. Олександр Коваленко з позивним «Дакота» гідно виконував свій військовий обов’язок. Беручи участь в обороні держави та стримуванні збройної агресії російської федерації, 5 вересня 2023 року на Донеччині Олександр Коваленко загинув.
Похований 12 грудня 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
(23.02.1994 - 29.11 2023)
Євгеній Вікторович народився 23 лютого 1994 року. Навчався у гімназії №1. Після шкільного навчання вступив до професійного технічного училища.
Працював різноробочим у рідному місті.
На захист України Євгеній Вікторович був призваний 21 вересня 2022 року.
Відданий військовій присязі на вірність Українському народові, під час виконання завдання у Запорізькій області внаслідок вибуху ворожого артилерійського снардяду отримав поранення, несумісні з життям. 29 листопада 2023 року Євгеній Медуниця загинув.
Похований 4 грудня 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
(30.07.1995 — 17.11.2023)
Народився Владислав Станіславович 30 липня 1995 року в Гончарівську. У рідному селищі навчався в місцевій школі, а після закінчення шкільного навчання вступив до Сокиринського професійного аграрного ліцею. Згодом працював у місті Чернігові.
На початку повномасштабного вторгнення Владислав, не вагаючись, став на захист Батьківщини. Був умілим, сміливим, вмотивованим бійцем. Владислав Калита був нагороджений відзнакою-медаллю «За особливу службу ІІ ступеня».
Життя Владислава Станіславовича трагічно обірвалось 17 листопада 2023 року в наслідок дорожньо-транспортної пригоди у зоні проведення бойових дій.
Похований 27листопада 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
(12.05.1984 — 15.11.2023)
Народився Олег Анатолійович 12 травня 1984 року. Навчався у загальноосвітній школі №10. Після шкільного навчання вступив до Прилуцького агротехнічного коледжу.
Більше 10 років працював водієм у Державній службі з надзвичайних ситуацій. Ще до початку повномасштабного вторгнення Олег Анатолійович підписав контракт із Збройними Силами України. Під час несення служби отримав важке поранення поблизу міста Куп’янськ Харківської області. Після лікування продовжив службу.
На жаль війна похитнула здоров’я Олега. Під час несення служби, в результаті наслідків тяжкого захворювання, 15 листопада 2023 року Олег Анатолійович відійшов у вічність.
Похований 17листопада 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
(28.03.1974 - 12.11.2023)
Народився Вячеслав Анатолійович 28 березня 1974 року в м.Прилуки. Навчався у загальноосвітній школі №12. Після шкільного навчання вступив до Васильківського авіаційно-технічного училища Київської області. Пізніше проходив службу у Збройних силах України.
Вячеслав був дуже добрим, комунікабельним, чесним, справедливим чоловіком, який готовий завжди прийти на допомогу. Мав золоті руки та уміло виконував будь-яку справу.
На захист України Вячеслав Анатолійович став у 2023 році.
Відданий військовій присязі на вірність Українському народові, під час проходження служби у Запорізькій області, Вячеслав отримав поранення. Лікувався у госпіталі, а на реабілітацію був доправлений у рідне місто Прилуки. Ускладнення від поранень спричинили непоправну втрату. 12 листопада 2023 року Вячеслав Майстренко помер.
Похований 15 листопада 2023 року на кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
(30.08.1983 - 16.10.2023)
Народився Денис Миколайович 30 серпня 1983 року у місті Прилуки. Навчався у загальноосвітній школі №12. Після шкільного навчання вступив до Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, який закінчив у 2000 році. Маючи гідний приклад військової служби батька, Денис пов’язав своє життя із армією.
З 2002 року Денис Миколайович проходив строкову службу у Збройних силах України. З грудня 2003 по березень 2005 року проходив військову службу за контрактом.
Денис Миколайович працював техніком на різних приватних підприємствах у місті Києві.
У березні 2022 року став до лав Збройних сил України.
З липня 2023 року за власним бажанням вибув у розпорядження зведеної стрілецької бригади Повітряних сил Збройних сил України до однієї з бригад Морської піхоти.
За час проходження військової служби Денис Семенченко зарекомендував себе як грамотний, дисциплінований та виконавчий військовослужбовець.
Відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок, у бою за Україну, її свободу і незалежність, отримавши поранення несумісні з життям під час артобстрілу противника, 16 жовтня 2023 року на Херсонщині Денис Семенченко загинув.
Похований 21 жовтня 2023 року на кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
(15.01.1987 - 09.10.2023)
Народився Богдан Сергійович 15 січня 1987 року у місті Прилуки. Навчався у загальноосвітній школі №2. Після шкільного навчання вступив до Чернігівського педагогічного інституту на спеціальність «Фізичне виховання».
Богдан працював у своєму рідному місті на різних підприємствах.
На початку повномасштабного вторгнення Богдан став на захист Батьківщини. Богдан Гречаний був відданий військовій присязі на вірність Українському народові. Під час виконання бойового завдання із виявлення і знищення сил противника на Харківщині 09 жовтня 2023 року Богдан Гречаний загинув.
Похований 15 жовтня 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
(03.01.1978 - 12.08.2023)
Народився Олександр Михайлович 03 січня 1978 року у місті Прилуки.
Сім’я переїхала до Варви, навчався у місцевій загальноосвітній школі. Вступив до Ніжинського агротехнічного коледжу на спеціальність «Виробництво електронно-обчислювальної техніки», продовжив навчання за спеціальністю «Енергетичний менеджмент» у Сумському державному університеті.
З листопада 1997 по червень 1999 проходив строкову військову службу.
Трудова діяльність Олександра Михайловича завжди була пов’язана з електрикою. Працював електромонтером у ПАТ «Укртелеком», а також енергетиком на різних приватних підприємствах: ТОВ «Лідер», ТОВ «Форест», «Елеватор Агро», ПАТ «Завод залізобетонних конструкцій Світлани Ковальської». Останні роки працював за кордоном.
Військовий шлях Олександра Михайловича розпочався в 2014 році, до початку повномасштабного вторгнення стояв на захисті нашої держави в зоні проведення АТО.
Відзначений нагрудним знаком «Учасник АТО», відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», медаллю «Ветеран війни» та відзнакою «За службу державі».
Був вмотивованим бійцем з позивним «Волноваха».
У ході виконання бойового завдання, отримавши вогнепальні поранення, несумісні з життям, у результаті артилерійського обстрілу противником на Запорізькому напрямку сержант Олександр Рогальов загинув 12 серпня 2023 року.
Похований 11 жовтня 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
(21.06.1986 - 12.09.2023)
Народився Андрій Геннадійович 21 червня 1986 року у Прилуках. Закінчив школу у с.Мазки Прилуцького району. Строкову службу проходив у танкових військах у селищі Десна. Після служби працював на підприємстві в місті Києві, повернувся додому допомагати батькам у веденні фермерського господарства та розвитку сімейного бізнесу.
На початку повномасштабного вторгнення Андрій добровольцем став на захист Батьківщини.
Під час виконання бойового завдання по виявленню та знищенню сил противника, отримавши поранення несумісні з життям загинув 12 вересня 2023 року у Харківській області
Похований в с.Мазки Прилуцького району Чернігівської області.
(18.03.1981-29.08.2023)
Народився Олександр Іванович 18 березня 1981 року у місті Прилуки. Закінчив Ніжинський державний педагогічний університет імені Миколи Гоголя за спеціальністю соціальна педагогіка і практична психологія.
У 2004 році працював соціальним педагогом у середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №6 міста Прилуки. Потім продовжив трудову діяльність в НГВУ «Чернігівнафтогаз» на різних посадах.
З 2013 по 2017 рік працював психологом відділення персоналу 5-го державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області з охорони об'єктів.
З 2017 року вступив до лав Збройних Сил України. З червня 2018 року по березень 2019 року брав активну участь у антитерористичній операції та операції Об’єднаних сил на сході України.
З початком повномасштабного вторгнення очолював групу, яка успішно проводила рейдові та диверсійні дії на маршрутах руху противника в Чернігівській області.
Зарекомендував себе виключно з позитивної сторони, як грамотний військовий, надійний товариш для своїх побратимів та патріот України.
Мужньо виконуючи свій військовий обов’язок, Олександр Волобуєв загинув 29 серпня 2023 року на Донеччині.
Похований 31 серпня 2023 року на кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
(29.05.1993 — 27.08.2023)
Народився Богдан Миколайович 29 травня 1993 року у місті Прилуки. Навчався у загальноосвітній школі № 10. Після закінчення шкільного навчання, вступив до Прилуцького професійного ліцею, де здобув професію будівельника. З 2011 року проходив строкову військову службу.
Трудова діяльність Богдана розпочалась у рідних Прилуках, пізніше у м.Києві працював старшим охоронником магазину «Фора», а згодом у торговельній мережі «АТБ» м. Вінниці.
22 грудня 2022 року Богдан Гапченко, як справжній чоловік, став на захист своєї країни.
Відданий військовій присязі на вірність Українському народові 27 серпня 2023 року у результаті артилерійського обстрілу противником у Запорізькій області, отримавши вогнепальні поранення, несумісні з життям, Богдан Гапченко загинув.
Похований 06 вересня 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
(13.08.1975 – 26.07.2023)
Народився Віталій Володимирович 13 серпня 1975 року у місті Чернігів. Згодом родина переїхала до Прилук. Шкільні роки Віталія проходили у загальноосвітній школі №10. Здобував освіту в Гідромеліоративному технікумі. Пізніше проходив строкову службу в армії.
Трудова діяльність Віталія була тісно пов’язана з ремонтом електродвигунів та побутової техніки. Працював на приватних підприємствах. Усе місто його знало як майстра із «золотими руками», адже з легкістю міг усе полагодити.
На початку повномасштабного вторгнення Віталій, без вагань, доєднався до лав захисників Батьківщини.
26 липня 2023 року під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини в районі ведення бойових дій на Запорізькому напрямку Віталій Ященко з позивним “Вахтанг” загинув.
Похований 12 липня 2024 року на кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
(16.07.1986 - 17.07.2023)
Народився Сергій Михайлович 16 липня 1986 року у місті Прилуки. Навчався у загальноосвітній школі № 10. У 2001 році, після шкільного навчання, вступив до Прилуцького професійно-технічного училища. У 2004 році успішно здобув освіту за спеціальністю «Електромонтажник силових мереж та електроустаткування».
Строкову військову службу проходив у м. Вишгород. Сергій працював водієм в Управлінні ветеринарної медицини, пізніше був торговим представником.
Військовий шлях воїна розпочався ще до початку повномасштабного вторгнення. У 2014-2015 роках стояв на захисті нашої держави в зоні проведення АТО. У жовтні 2017 року Всеукраїнським об'єднанням ''Країна'' Сергій Бодянський був нагороджений медаллю ''За відвагу'', а також нагрудним знаком учасника АТО.
Повномасштабне вторгнення агресора в Україну змусило досвідченого воїна знову стати на шлях захисту рідної країни. Сергій був призваний Прилуцьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки 03 березня 2022 року.
17 липня 2023 року в результаті ракетного удару по місцю розташування групи на Донеччиніі Сергій Бодянський загинув.
Похований 22 липня 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
(05.02.1980 - 10.07.2023)
Народився Анатолій Михайлович 5 лютого 1980 року в м. Прилуки.
Навчався в загальноосвітній школі № 10. Після закінчення вступив до Ладанського середнього професійно-технічного училища на спеціальність столярна справа. Працював на різних підприємствах, а також був охоронцем у будівельній організації.
Анатолій Гулак, взявши до рук зброю, обрав нелегкий шлях боротьби за рідну Батьківщину був відданим військовій присязі на вірність українському народові. За час проходження служби зарекомендував себе з позитивної сторони. До виконання службових обов’язків та поставлених завдань ставився дуже відповідально. Був небайдужим до життя військового колективу.
Загинув 10 липня 2023 року під час виконання обов’язків військової служби при захисті Батьківщини на Запорізькому напрямку.
Похований 15 липня 2023 року в с.Заїзд Прилуцького р-ну.
(16.03.1986 - 05.07.2023)
Народився 16 березня 1986 року в селищі Димер Вишгородського району Київської області.
Згодом родина переїхала у село Смош Прилуцького р-ну, де Дмитро закінчив навчання в середній школі. Освіту здобував у Прилуцькому фаховому технічному коледжі за спеціальністю електрифікація.
Дмитро Валерійович був працівником комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання». Ще до початку повномасштабного вторгнення 2014-2015 роках ніс службу у зоні проведення антитерористичної операції.
24 лютого 2022 року призваний на службу Прилуцьким РТЦК.
Загинув 5 липня 2023 року в результаті отриманих поранень не сумісних з життям під час стрілецького бою з ворожою ДРГ на Луганщині.
Похований 12 липня 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
(17.07.1975 - 05.07.2023)
Народився 17 липня 1975 року в м.Камінь-Каширський Волинської області. Після закінчення школи навчався в професійно-технічному училищі за спеціальністю майстер-будівельник. Пізніше вступив до Харківського педагогічного інституту. Після третього курсу навчання був призваний на строкову службу.
Трудова діяльність Вячеслава проходила на різних підприємствах. У 2018 році, переїхав жити у м. Прилуки. Працював у супермаркеті «ФОРА».
24 лютого 2022 року призваний на службу Прилуцьким РТЦК.
Загинув 5 липня 2023 року в результаті отриманих поранень не сумісних з життям під час стрілецького бою з ворожою ДРГ на Луганщині.
Похований 12 липня 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
(15.06.1968 - 05.07.2023)
Народився 15 червня 1968 року у м. Прилуки. Навчався в середній школі № 1. Закінчивши 8 класів, пішов навчатися у Прилуцьке професійно-технічне училище.
Строкову службу проходив у десантних військах. Трудову діяльність розпочав на комунальному підприємстві «Прилукитепловодопостачання», де працював на посаді водія. Бажання розвиватись стало поштовхом до продовження навчання, тому Валентин Кулій також здобував освіту у Прилуцькому фаховому технічному коледжі. На посаду електрика пішов працювати у приватне підприємство «Таланпром».
24 лютого 2022 року призваний на службу Прилуцьким РТЦК.
Загинув 5 липня 2023 року в результаті отриманих поранень не сумісних з життям під час стрілецького бою з ворожою ДРГ на Луганщині.
Похований 12 липня 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
(26.01.1994 — 30.06.2023)
Народився Микола Віталійович 26 січня 1994 року. Закінчив загальноосвітню школу №2. Освіту здобував у Прилуцькому Професійно-технічному училищі за спеціальністю електрогазозварник, водій транспортних засобів. Працював на різних підприємствах. Микола був дуже доброю, комунікабельною, чесною, справедливою людиною, яка готова у будь-який момент прийти на допомогу.
На захист України Микола Бачиш став у 2014 році. До 2015 року ніс службу у зоні проведення антитерористичної операції.
З поклику серця та відчуття справедливості Микола знову став на захист Батьківщини навесні 2022 року. Воїн Микола Бачиш позивним «Джокер» був відважним та хоробрим в бою. Багатьох поранених виніс з поля бою та врятував їм життя.
6 листопада 2022 року наказом Головнокомандувача Збройних сил України Микола Бачиш був відзначений почесним нагрудним знаком «Сталевий хрест».
Загинув 30 червня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Похований 08 липня 2023 року на кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
Відзначений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (24.10.2023) (посмертно).
(17.04.1972 - 22.06.2023)
Народився Геннадій Миколайович 17 квітня 1972 року в м.Прилуки. Закінчив середню школу №10. Освіту здобував у Професійно-технічному училищі. Після служби в армії пішов працювати водієм.
Геннадій Микитюк був справжнім патріотом своєї держави. 6 березня 2022 року був прийнятий на військову службу через Прилуцький районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
У ході бойових дій Геннадій Микитюк отримав осколкові поранення. Був доправлений у Краматорську міську лікарню, але отримані поранення виявилися надто складними. 22 червня 2023 року Геннадій Микитюк відійшов у вічність.
Похований 25 червня 2023 року на кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
(18.12.1975 - 17.06.2023)
Народився 18 грудня 1975 року у місті Прилуки. Закінчив середню школу №12. Навчався у Ніжинському педагогічному інституті на факультеті «Історія народознавства». Після навчання проходив строкову військову службу з підготовки фахівців для інженерно-саперних частин.
На захист Батьківщини Микола став у 2014 році. У 2018 році знову брав участь в Антитерористичній операції та відвойовував незалежність на Сході України.
10 лютого 2022 року Микола Татарінов був прийнятий на військову службу за контрактом через Прилуцький районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
10 червня 2023 року отримав важке поранення в результаті здійснення противником мінометного обстрілу на Донеччині. Був доправлений на лікування у Дніпровську лікарню імені Мечникова. На жаль, отримані пораненням виявилися надто складними. 17 червня 2023 року Микола Татарінов відійшов у вічність та приєднався до небесного строю воїнів- охоронців.
Похований 21 червня 2023 року на кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
(06.08.1980 -13.06.2023)
Народився Володимир Петрович 6 серпня 1980 року. Навчався у ЗОШ №10. Закінчив Ладанське професійне училище за спеціальністю «Столяр». Відслужив строкову службу в армії. Працював охоронником в аграрному підприємстві «Кернел».
На захист Батьківщини Володимир Климуха став у березні 2023 року.
Відданий військовій присязі на вірність Українському народу під час виконання бойового завдання на Донеччині 13 червня 2023 року Володимир Климуха загинув. Був похований у місті Дніпро.
Перепохований 31 липня 2024 року в с.Мільки Прилуцького району Чернігівської області.
(03.11.1971 - 10.06.2023)
Народився 3 листопада 1971 року у місті Прилуки. Навчався в середній школі № 2. Після закінчення вступив до Гідромеліоративного технікуму. Під час навчання був призваний на строкову військову службу! Пізніше навчався у Прилуцькій бухгалтерській школі! Жив та працював у рідному місті, був завідувачем харчоблоку прилуцької міської лікарні!
У вересні 2014 року пішов захищати Україну.
Олег Володимирович мав величезний авторитет і користувався повагою серед командування та побратимів, особливо серед молодих новоприбулих воїнів - навчав їх та допомагав. За знання, мудрість і бойовий досвідом - отримав позивний – Дід.
Олег Мороз віддав своє здоров’я під час несення військової служби на Сході України. Хвороба виявилася надто тяжкою.
10 червня Олег Володимирович відійшов у вічність.
Похований 11 червня 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
(05.10.1982 - 08.06.2023)
Народився 5 жовтня 1982 року у місті Ровеньки Луганської обл. У 1986 році переїхав до м.Прилуки.
У 1999 році успішно закінчив школу №7.
Строкову військову службу в армії проходив у місті Миколаїв.
Працював у Київській області завідувачем складу приватного підприємства. У 2009 році одружився, виховував сина.
Призваний на військову службу Прилуцьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки 15 березня 2023 року.
Загинув 8 червня 2023 року, отримавши поранення несумісне із життям під час штурму ворожих позицій на Донецькому напрямку.
Похований 15 червня 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
(17.05.1971 - 08.06.2023)
Народився 17 травня 1971 року в Прилуках. Закінчив Прилуцьку середню школу №10, після чого був призваний на військову службу.
Після мобілізації працював на Прилуцькій взуттєвій фабриці та на інших приватних підприємствах. із вересня 2020 року Юрій Левченко продовжив трудову діяльність у ТОВ «ПК Пожмашина».
У перші дні повномасштабного вторгнення, не вагаючись, Юрій Сергійович пішов до військкомату і став на захист рідної країни. Мужньо захищав українську землю та її народ.
8 червня 2023 року під час несення військової служби на Луганському напрямку Юрій Левченко загинув.
Похований 11 червня 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
(21.02.1995 - 22.05.2023)
Народився 21 лютого 1995 року в м. Прилуки Чернігівської області. Навчався з 2001 по 2012 р.р. в Прилуцький ЗОШ І-ІІІ ступенів № 7. У 2012 році вступив до Сумського національного аграрного університету.
З 2015 по 2018 роки служив за контрактом у 10-й гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс» Сухопутних військ Збройних Сил України.
Після початку повномасштабного вторгнення РФ у лютому 2022 році вступив до лав територіальної оборони.
22 травня 2023 року загинув на сході України.
Похований 25 травня 2023 року на міському кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
(16.02.1990 - 02.05.2023)
Народився 16 лютого 1990 року. Навчався у школі №6. Трудова діяльність Олександра Олеговича завжди була пов’язана з електрикою та технікою - працював на різних підприємствах Чернігова, Києва, та Автономної Республіки Крим.
У серпні 2022 року Олександр Маковець добровольцем пішов на війну.
Олександр Маковець загинув 2 травня 2023 року під час виконання бойового завдання на Луганщині, внаслідок артилерійського обстрілу з боку противника.
Похований 10 травня 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у м.Прилуки.
Відзначений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (09.10.2023) (посмертно).
(20.05.1971 - 02.05.2023)
Народився 20 травня 1971 року в Ічні на Прилуччині. Закінчив Прилуцьку СЗОШ №1, а потім – Сумське вище військове артилерійське училище. Далі проходив службу в одному з військових підрозділів Чернігівщини.
Працював у нафтогазовидобувному управлінні «ЧЕРНІГІВНАФТОГАЗ» публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА». У 2020 році долучився до лав ЗС України та розпочав військову службу за контрактом.
Загинув 2 травня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).
Похований 5 травня 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у м.Прилуки.
(16.09.1984 - 26.04.2023)
Народився 16 вересня 1984 року в місті Прилуки Чернігівської області. Навчався в Прилуцькій ЗОШ № 10. Закінчив Прилуцьке ПТУ № 34, здобувши професію монтажник санітарно-технічних систем, електрозварник ручного зварювання.
Починаючи з 2013 року (з незначними перервами) працював на ТОВ "Прилуцький завод - "Білкозин".
Був мобілізованим з перших днів повномасштабного вторгнення рф на територію України.
Загинув 26 квітня 2023 року на Донеччині. Похований в с.Манжосівка Прилуцького р-ну.
(03.09.1999 - 12.03.2023)
Народився 3 вересня 1999 року. Навчався у Прилуцькій загальноосвітній школі № 10, яку закінчив у 2016 році. 2017 року вступив на 2 курс гуманітарно-педагогічного коледжу ім. І.Я. Франка на спеціальність «Середня освіта» зі спеціалізації «Трудове навчання та технології».
2 березня 2022 року був прийнятий на військову службу по мобілізації Козелецьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.
У своїх соціальних мережах, вже будучи на війні, він написав: "Націоналізм - це дар, даний любов'ю, розумом, відповідальністю та мрією у краще майбутнє". Богдан був не просто патріотом, який любив свою країну, а й сприймав націоналізм, як відданість нації.
Загинув 12 березня 2023 року в Харківській області.
Похований 17 березня 2023 року на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина ) в м.Прилуки.
(23.09.1989 - 13.02.2023)
Народився 23 вересня 1989 року в місті Прилуки Чернігівської області. Навчався у загальноосвітній школі № 10. Неодноразово брав участь у шкільних олімпіадах. Успішно закінчив шкільне навчання із золотою медаллю, після чого вступив до Київського політехнічного інституту. Здобував освіту за спеціальністю “Промислова теплоенергетика”. Отримав диплом магістра “інженер-дослідник”. Під час навчання в інституті активно займався спортом, грав у американський футбол та їздив на змагання.
Після закінчення Політехнічного інституту працював на декількох фірмах, обіймав посаду начальника відділу. Проживав у м. Києві.
26 лютого 2022 року Володимир став на захист Батьківщини. Був призваний на військову службу по мобілізації Львівським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.
У червні був поранений під Лисичанськом. Після проходження лікування, продовжив службу у лавах Національної гвардії України.
Загинув 13 лютого 2023 року на Луганщині.
Похований на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у м.Прилуки.
(20.06.1978 - 07.02.2023)
Народився 20 червня 1978 року. Навчався у Прилуцькій загальноосвітній школі № 10. Здобував освіту у Прилуцькому гуманітарно-педагогічному коледжі.
Працював на взуттєвій фабриці, а з 2016 року у розкрійному цеху ТОВ «Алітоні».
У серпні 2022 року пішов на війну добровольцем.
Загинув 7 лютого 2023 року під час бойових у Донецькій області.
Похований на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
(06.06.1990 - 17.01.2023)
Народився 06 червня 1990 року в місті Прилуки Чернігівської області. Закінчив гімназію №1, а згодом Прилуцьке профтехучилище № 34. Працював водієм.
З перших днів війни пішов добровольцем та став на захист України від російського агресора.
Загинув 17 січня 2023 року в Донецькій області.
Похований на міському кладовищі «Новий побут».
(12.06.1978 - 17.01.2023)
Народився 12 червня 1978 року в місті Прилуки Чернігівської області. Навчався в загальноосвітніх школах №13 та №6. Після навчання в школі, закінчив Прилуцьке професійно-технічне училище. Працював на підприємствах міста.
Після вторгнення рф пішов захищати Україну.
Загинув 17 січня 2023 року в Донецькій області.
Похований на “Алеї Героїв” (цвинтар Горова Білещина) у м.Прилуки.
(30.08.1977 - 31.12.2022)
Народився 30 серпня 1977 року в місті Прилуки. Після навчання в школі, закінчив Прилуцьке професійне училище, де здобув спеціальність електромонтажника.
Довгий час працював на Прилуцькому КХП.
З початком повномасштабного вторгнення повернувся з-за кордону та став на захист України від російського агресора.
Встиг зарекомендувати себе відмінним, умотивованим бійцем, надійним товаришем для своїх побратимів. Відважний, сміливий, відданий син свого народу.
Загинув 31 грудня 2022 року під час мінометного обстрілу в Донецькій області.
Внаслідок ураження осколками отримав поранення несумісні з життям.
Похований на міському кладовищі "Новий побут".
(02.03.1973 - 24.10.2022)
Народився 2 березня 1973 року. Навчався в Прилуцькій загальноосвітній школі №1. з 1988 по 1990 рік навчався в Спортивному інтернаті м. Чернігів.
З 1991 по 1992 рік проходив строкову військову службу. Працював майстром в Управлінні бурових робіт з 1992 по 2011 роки. З 1996 по 1998 рік навчався у Полтавському нафтовому технікумі.
З перших днів війни став на захист України.
Загинув 24 жовтня 2022 року в Луганській області.
Похований 1 листопада 2022 року в с. Заїзд Прилуцького району.
(03.10.1977 - 13.10.2022)
Народився Андрій Юрійович 03 жовтня 1977 року. Навчався у ЗОШ №7. У 1999 році закінчив Прилуцький агротехнічний технікум за спеціальністю технік-електрик. Відслужив строкову службу в армії. Працював на різних підприємствах міста.
З поклику серця та відчуття справедливості Андрій Дроздов став на захист Батьківщини, - пішов на фронт добровольцем.
Гідно виконуючи свій військовий обов’язок у Донецькій області 13 жовтня 2022 року солдат Андрій Дроздов загинув.
У травні 2023 року був похований в місті Дніпро.
Перепохований 10 серпня 2023 року в м.Прлуки (Квашинське кладовище).
(16.12.1989 - 12.10.2022)
Народився 16 грудня 1989 року в місті Прилуки Чернігівської області. Навчався в Прилуцькій загальноосвітній школі № 12.
По закінченню школи, у 2005 році, вступив до Прилуцького професійного ліцею, де здобув професію електрогазозварювальника.
8 червня 2022 року був призваний на військову службу та став на захист України.
Зарекомендував себе відмінним солдатом, надійним товаришем для своїх побратимів.
Загинув 12 жовтня 2022 року в Донецькій області.
Похований 29 жовтня 2022 року на “Алеї Героїв” (цвинтар Горова Білещина) у м.Прилуки.
(14.02.1978 - 26.09.2022)
Народився 14 лютого 1978 року в місті Прилуки Чернігівської області.
Навчався в Прилуцькій загальноосвітній школі № 6. По закінченню вступив до Прилуцького професійного училища.
23 травня 2022 року став на захист держави добровольцем.
Загинув у Донецької області 26 вересня 2022 року.
Похований на міському кладовищі "Новий побут".
(30.07.1975 - 03.08.2022)
Професію електрогазозварювальника отримав в СПТУ-34.
З 1993 по 1995 рік служив у збройних силах України (м. Київ). Працював у АТП-17407 зварювальником, згодом в охоронній фірмі «Група 4» водієм.
З 13 березня 2015 року брав безпосередньо участь у Антитерористичній операції на території Донецької області в бригаді 57 окремої мотопіхотної бригади в/г В4533 м. Кіровоград. Був старшим навідником 3-го гранатометного відділення.
З 3 червня по 3 грудня 2019 року згідно контракту служив у в/г А 1376 бригада 58 м. Конотоп. Був призначений старшим навідником реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї.
21 квітня 2022 року став до лав ЗСУ.
Загинув 3 серпня 2022 року в Донецькій області, де потрапив під артилерійський обстріл.
Похований 9 вересня 2022 року на “Алеї Героїв” (цвинтар Горова Білещина) у м.Прилуки.
(07.11.1993 - 22.08.2022)
Народився 7 листопада 1993 року в селі Чорнянка Херсонської області. У віці 3-х років разом з батьками переїхав у місто Прилуки. Навчався у ЗОШ № 3. Школу закінчив з відзнакою "Учень року".
Навчався у Сумському аграрному університеті. Дуже часто бував за кордоном.
Захищати країну Юрій пішов добровольцем. Був бойовим медиком.
Загинув 22 серпня 2022 року в Донецькій області.
Загинув під час виконання бойового завдання від осколкових поранень.
Похований на міському кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
(09.07.1991 - 08.08.2022)
Народився 9 липня 1991 року у м.Красноград Харківської області у сім’ї вчителів. 1997 року пішов у перший клас загальноосвітньої школи № 2 м. Прилуки. Після закінчення 9-ти класів вступив до Прилуцького гуманітарно-педагогічного коледжу ім.І.Я.Франка на відділення фізичної культури. У 2010 році отримав диплом вчителя фізичного виховання.
У 2012 році був призваний до лав ЗСУ. Протягом року проходив службу у військово-морських силах м.Миколаїв та Сімферополь.
На захист Батьківщини Олексій став ще у 2014 році. З липня по жовтень брав участь в антитерористичній операції.
З 2015 по 2019 рік працював вчителем фізичної культури у Прилуцькій загальноосвітній школі №2. У 2018 році закінчив Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Григорія Сковороди». Здобув кваліфікацію бакалавр, вчитель фізичної культури.
У квітні 2022 року Олексій знову пішов на війну відстоювати свою Батьківщину.
8 серпня 2022 року під час несення військової служби на Донецькому напрямку, виконуючи бойове завдання за призначенням, Олексій Романовський загинув.
Похований 17 червня 2023 року на міському кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
(31.07.1976 - 27.07.2022)
Народився 31 липня 1976 року в місті Прилуки Чернігівської області. З 1983 по 1991 роки навчався середній у школі №3 м. Прилуки. По закінченню школи навчався токарству в Ладанському професійно-технічному училищі.
Працював водієм-далекобійником, згодом сам став підприємцем.
27 лютого 2022 року вступив до лав ЗСУ. Спочатку перебував у Чернігові, в травні передислокований на Схід.
24 липня був важко поранений, помер 27 липня 2022 року.
Похований на міському кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
Відзначений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (28.09.2023) (посмертно).
(08.10.1986 - 22.07.2022)
Народився 8 жовтня 1986 року в місті Прилуки Чернігівської області. Початкові класи закінчив у школі-гімназії № 5, потім навчався у ЗОШ № 6. Вчився на відмінно. Улюблений предмет – історія.
Після закінчення школи вступив до Київського політехнічного університету, але був відрахований 2004 року за участь у подіях Помаранчевої революції.
2005 року проходив строкову військову службу на посаді старшого телеграфіста у військовій частині м. Гостомель.
Після служби, 2006 року, вступив до Національного авіаційного університету (м. Київ). По закінченні працював у 10-му Хімікотехнологічному центрі (м. Київ) інженером лабораторії. 2013 року перейшов до Інституту молекулярної біології і генетики НАН України.
У лютому 2014 року захищав честь і гідність українців на майдані.
З березня 2014 по березень 2015 року брав участь у антитерористичній операції в Донецькій області.
З 24 лютого 2022 року став на захист України.
Загинув 22 липня 2022 року в Донецькій області.
Похований на міському кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
(02.12.1983 - 17.07.2022)
Народився 2 грудня 1983 року в Узбекистані. Згодом родина переїхала на Срібнянщину, де Віктор і закінчив Олексинську школу.
Після навчання в Сокиринському технікумі працював у місцевому колгоспі. У 2009 році одружився, почав працювати у СТОВ “Дружба-Нова”, а в 2010 народилася донька.
У 2015 році пішов захищати суверенітет рідної держави в АТО, а в 2022 році, з перших днів війни, став на захист України від російського агресора.
Загинув 17 липня 2022 року в Донецькій області під час виконання бойового завдання.
Похований на міському кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
(13.12.1985 - 14.07.2022)
Народився 13 грудня 1985 року в місті Прилуки Чернігівської області.
1993 – 2003рр. навчався в ЗОШ № 3. 2003 - 2005 рр. навчався в Ладанській філії Прилуцького професійного ліцею за професією столяр-будівельник та тесляр. Закінчив ліцей з відзнакою.
Зростав у люблячій сім’ї, де його виховували в любові до України. Завжди веселий, усміхнений, життєрадісний.
Під час навчання проходив практику на ПАТ «Прилуцький хлібозавод». Після закінчення ліцею там же і працював.
2005-2006 рр. військова служба в в/ч А0665 (пожежна рота) смт. Десна.
Після закінчення служби працював на ПАТ «Прилуцький хлібозавод». Згодом з хлібозаводу перейшов працювати на меблеве підприємство. Починаючи з 2019 року працював у Польщі.
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації, повернувся додому захищати Батьківщину. Відразу пішов добровольцем.
Андрій Харченко загинув під час виконання бойового завдання. Він був майстром відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу забезпечення самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи, доброволець.
Загинув 14 липня 2022 року в Донецькій області під час артобстрілу.
Похований на міському кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
(08.02.2000 - 20.05.2022)
Народився 8 лютого 2000 року в селі Жовтневе Прилуцького району Чернігівської області.
2006 року пішов у перший клас загальноосвітньої школи №2 м. Прилуки, в якій навчався до 2015 року.
У 2015 році вступив у Чернігівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою.
29 липня 2017 року вступив у Військову академію (м. Одеса) на факультет підготовки спеціалістів високомобільних десантних військ. 27 серпня 2017 року прийняв військову присягу на вірність українському народу.
Загинув 20 травня 2022 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Похований на “Алеї Героїв” (цвинтар Горова Білещина) у м.Прилуки.
Відзначений почесним нагрудним знаком "За досягнення у військовій службі" ІІ ступеня (31.03.2022) та орденом "За мужність" ІІІ ступеня (05.04.2022), Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).
(21.12.1987 - 21.04.2022)
Народився 21 грудня 1987 року в місті Прилуки Чернігівської області. З 1994 по 2000 роки навчався в Прилуцькій ЗОШ № 7.
З 2001 по 2005 роки здобував професію електрогазозварювальника та водія автотранспортних засобів у Прилуцькому професійному ліцеї.
2006 року вступив на строкову військову службу. З 2008 по 2012 роки навчався у Сумському державному університеті, отримав кваліфікацію бакалавр за напрямком «Машинобудування». Працював за спеціальністю.
2014 року з першим призовом пішов у АТО.
24 лютого 2022 року вивіз сім’ю з Чернігова в безпечне місце і пішов захищати країну від рашиського загарбника.
21 квітня 2022 року загинув у бою на Донеччині.
Нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).
(17.07.1976 - 24.03.2022)
Народився 17 липня 1976 року в місті Прилуки Чернігівської області. Навчався в середній школі № 13. Після школи закінчив Прилуцький радгосп технікум. Пізніше навчався в Чернігівському університеті за спеціальністю – юрист.
Був одружений, мав двох доньок, багато друзів. Його називали «людина-свято». Умів згуртувати людей.
Захоплювався полюванням, рибаловлею, збиранням грибів. З полювання повертався з букетом квітів для своїх дівчат. Ходив у походи, сплавлявся по річках. Був членом Прилуцького козацького полку.
Зранку 24 лютого, дізнавшись, що почалася війна, без зайвих вагань разом із побратимами-козаками став на захист Батьківщини. 24 березня 2022 року у складі підрозділу військової розвідки потрапив у засідку окупантів на Прилуччині, де і загинув.
Похований на “Алеї Героїв” (цвинтар Горова Білещина) у м.Прилуки.
(09.01.1978 - 24.03.2022)
Народився 9 січня 1978 року у місті Прилуки Чернігівської області. Навчався у школі № 4. Професію зварювальника та водія отримав у СПТУ 34. Працював у санаторії «Берізка» зварювальником.
З 2000 року - строкова військова служба, селище Гончарівське, 2-га танкова бригада (старший сержант). Після служби в армії працював водієм у АТП 17407. З 2008 року працював водієм. 2014 року вступив до Прилуцького козацького полку. Хобі - мисливство та рибалка.
24 березня 2022 року у складі підрозділу військової розвідки потрапив у засідку окупантів на Прилуччині, де і загинув.
Похований на “Алеї Героїв” (цвинтар Горова Білещина) у м.Прилуки.
(29.05.1994 - 22.03.2022)
Народився 29 травня 1994 року в м. Прилуки Чернігівської області. Навчався у ЗОШ № 13. Після школи навчався у Прилуцькому професійному ліцеї – отримав професію монтажника гіпсокартонних конструкцій.
Працював на ТОВ «Алітоні», «Інтер-електро». Його хобі – рибалка та фаєр-шоу.
Був призваний до армії, вступив до лав Генерального Штабу України Міністерства оборони України. Закінчив курс навчання командирів відділення базового рівня. Неодноразово отримував багаторазові грамоти від 101 окремої бригади Збройних Сил України за сумлінний обов’язок.
З початку війни, не вагаючись пішов захищати рідну Україну.
22 березня 2022 року, під час виконання бойового завдання на прилуччині, загинув.
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня 12 серпня 2022 року (посмертно)
Похований на Квашинському кладовищі м.Прилуки.
.jpeg)
(09.11.1988 - 22.03.2022)
Народився 9 листопада 1988 року в місті Прилуки Чернігівської області. З 1995 року навчався в Прилуцькій ЗОШ № 12.
2004 року закінчив 9 класів та вступив до Прилуцького педагогічного коледжу ім. І.Я. Франка. Навчався на факультеті вчителя трудового навчання та інформатики.
Практику проходив у навчально-виховному таборі в м. Одеса на посаді вихователя.
З 2011 року працював торгівельним представником в ТОВ "ТС Трейд".
У лютому 2022 вступив до лав територіальної оборони Збройних сил України.
22 березня 2022 року, під час виконання бойового завдання на прилуччині, загинув. Похований у м.Прилуки на кладовищі "Новий побут".
(04.10.1968 -16.03.2022)
Закінчив Ленінградське суворовське училище, а згодом і Сумське вище артилерійське училище.
За покликом серця 10 травня 2014 року Олег Миколайович пішов захищати нашу державу від російського окупанта. Вісім років виконував надскладні завдання знищуючи ворога.
Загинув Олег Миколайович 16 березня 2022 року під час оборони Чернігова.
Похований на Сорочинському кладовищі м. Прилуки Чернігівської області.
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня 23 травня 2022 року (посмертно)
(16.03.1983 - 15.03.2022)
Народився 16 березня 1983 року в місті Прилуки Чернігівської області.
З 1990 року по 2000 рік навчався в школі-гімназії № 5 м. Прилуки. 2000 по 2005 роки навчався в Київському національному аграрному університеті, отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Економічна кібернетика», здобув кваліфікацію магістра з економічної кібернетики. Одночасно закінчив військову кафедру згаданого університету.
З січня по червень 2006 року працював спеціалістом у навчальній лабораторії Київського національного аграрного університету.
З червня 2006 року по жовтень 2011 року працював системним адміністратором в ТОВ «Теплолюкс Україна».
З жовтня 2011 року по червень 2019 року працював адміністратором систем в ТОВ «Розумний Дім».
З лютого по березень 2022 року працював аналітиком консолідованої інформації в ТОВ «Мілоан».
24 лютого 2022 року, після вторгнення на територію України російської армії, вступив добровольцем до лав Збройних Сил України.
Загинув 15 березня 2022 року під час виконання бойового завдання в м. Чернігів.
Нагороджений Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня 23.05.2022 року (посмертно).
Похований на “Алеї Героїв” (цвинтар Горова Білещина) у м.Прилуки.
(12.09.1973 - 26.02.2022)
Народився 12 вересня 1973 року в місті Прилуки Чернігівської області. Навчався у Прилуцькій загальноосвітній школі № 13. З 1988 року – в Прилуцькому педагогічному коледжі ім. І.Я. Франка. Закінчив з червоним дипломом.
З 1992 по 1995 роки навчався у Чернігівському державному педагогічному інституті. Закінчив з червоним дипломом.
З 1995 року проходив військову службу в м. Миколаєві. Закінчив Школу міліції. Працював начальником служби охорони в АТ «Укрексімбанк».
До лав Збройних Сил України вступив 24 лютого 2022 року.
Загинув під с. Красне Чернігівської області 26 лютого 2022 року.
Похований 21 березня 2022 року на Забарівському кладовищі м. Чернігова.
(01.08.1986 - 11.08.2021)
Народився 1 серпня 1986 року в м. Прилуки Чернігівської обл.
Звання: Старший лейтенант. Посада: Інженер. Підрозділ: 1-ша окрема танкова бригада.
Петро В’ячеславович з червня 2020 року проходив військову службу в бригаді на посаді інженера ремонтного батальйону, після закінчення факультету військової підготовки ХПІ м.Харкова.
Раптово помер 11 серпня 2021 р. під час несення служби на Донеччині від гострої серцевої недостатності.
Місце поховання: м. Прилуки, Чернігівська область.
(17.12.1989 - 19.02.2018)
Валерій Єгоров народився 17 грудня 1989 року в м.Прилуки Чернігівської області.
Після навчання у ЗОШ І-ІІІ ступеня № 7 міста Прилуки у 2008 році закінчив Прилуцький гуманітарно-педагогічний коледж ім. І. Я. Франка та здобув спеціальність педагог-організатор.
У 2013 році закінчив Національний педагогічний університет ім.М.П. Драгоманова.
19 березня 2014 року, під час проведення першої хвилі мобілізації, добровольцем пішов на фронт. Проходив військову службу за контрактом, брав участь у проведенні АТО.
25 грудня 2015 року втретє підписав контракт на проходження військової служби.
Нагороди
.jpeg)
Нагороджений: нагрудними знаками "Знак пошани" (17.09.2016 №854), "За зразкову службу" (09.04.2016 №290), "За військову доблесть" (наказ Міністерства оборони України від 13.05.2017 №326).
Почесною відзнакою "За оборону Зайцевого" (34 ОМПБ наказ №39725643).
Нагороджений почесним нагрудним знаком начальника Генерального штабу - Головнокомандувача ЗСУ "За взірцевість у військовій службі" ІІІ ступеня (24.02.2017 №74).
"ЗА СЛУЖБУ ДЕРЖАВІ" (12.12.2017 №1012 Наказ №25).
Загинув 19 лютого 2018 року від отриманого поранення у праву скроню. Під час виконання бойового завдання група В. Єгорова потрапила під обстріл з АГС-17 у районі села Піски Донецької області.
Похований у м.Прилуки на кладовищі "Новий побут".
Указом Президента України від 6 квітня 2018 року № 98 нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно) за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку.
.
(11.11.1968 - 28.11.2017)
.jpg)
Маслов Віктор Олегович народився 11 листопада 1968 року в м. Прилуки Чернігівської області, з 2005 року проживав в с. Даньківка Прилуцького району Чернігівської області, українець.
Освіта повна середня, закінчив Прилуцьку середню школу №5. Після її закінчення навчався в СПТУ №8 смт. Ладан Прилуцького району.
У 1986 році був призваний на військову службу, яку проходив в Афганістані. У 1988 році демобілізувався.
Після служби в армії працював різноробочим на будівництві, деякий час в СТОВ «Цукровик» Прилуцького району.
У листопаді 2016 року був призваний на військову службу Прилуцьким об’єднаним військовим комісаріатом.
Загинув у Донецькій області під час виконання військових обов’язків внаслідок снайперського вогню 28 листопада 2017 року.
Похований на “Алеї Героїв” (цвинтар Горова Білещина) у м.Прилуки.
Указом Президента України від 26 лютого 2018 року № 42 нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
(25.02.1965 - 29.09.2016)
Народився 25 лютого 1965 року у селі Канівщина Прилуцького району Чернігівської області.
Мобілізований до лав Збройних Сил України весною 2015 року, з 26 травня того ж року перебував у зоні проведення АТО, потім вступив на військову службу за контрактом.
Помер 29 вересня 2016 року від серцевої недостатності у розташуванні військової частини у Донецькій області.
Похований у місті Прилуки Чернігівської області.
(15.06.1989 - 31.07.2015)
Народився 15 червня 1989 року у місті Прилуки Чернігівської області. У 1991 році, разом з батьками, виїхав для постійного проживання до міста Києва. До 8-го класу навчався у ЗОШ І-ІІІ ступенів № 211 з англійським напрямком, далі продовжив навчання у школі № 240 міста Києва.
Блек
У 2006 році втупив на навчання до Київського суднобудівельного коледжу, але за спеціальністю не працював.
Захоплення ковальським мистецтвом переросло у професію. Григорій Матяш став відомим ковалем-реконструктором школи традиційного ковальства. Його роботи високо цінувалися колекціонерами. Учасник багатьох Всеукраїнських фестивалів ковальського мистецтва: «Ковальська Весна», «Гамора — 2015» та інших.
Працював у Центрі традиційного ковальського ремесла музею народної архітектури і побуту «Пирогів».
Член добровільної громадської організації бойових мистецтв «Спас». Учасник Революції Гідності, після початку російської агресії, одним з перших вступив на військову службу.
Загинув 31 липня 2015 року під час мінометного обстрілу у районі села Піски Донецької області.
Указом Президента України № 573 від 10 жовтня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Похований на міському кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
.
(04.08.1979 - 08.12.2014)
Народився 4 серпня 1979 року у місті Прилуки Чернігівської області.
Закінчив Прилуцьку ЗОШ I-III ступенів № 3 та Чернігівське професійне училище № 5. Працював залізничником.
У березні 2014 року був призваний до лав Збройних Сил України.
Загинув 8 грудня 2014 року під час артилерійського обстрілу у районі селища Піски Донецької області.
Похований на “Алеї Героїв” (цвинтар Горова Білещина) у м.Прилуки.
Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) та нагрудним знаком "За оборону Донецького аеропорту" (посмертно).
(28.09.1971 - 29.08.2014)
Народився 28 вересня 1971 року у місті Прилуки Чернігівської області.
1988 року закінчив Прилуцьку ЗОШ № 2. Навчався у Київському Державному університеті телекомунікацій. З 1991 року — електромеханік Прилуцького центру електрозв'язку.
Джевага Сергій Олександрович — після початку бойових дій пішов добровольцем.
Ранком 29-го серпня 2014-го загинув під час виходу «зеленим коридором» з Іловайського котла. Їхав у «Газелі» в складі автоколони батальйону «Донбас» по дорозі з села Многопілля до Червоносільського. Під час обстрілу колони загинув у Донецькій області, потрапили під танковий обстріл разом з Бризом та Детройтом. Тіло на той час не було знайдене.
У вересні 2018 року за результатами ДНК-екперстизи тіло Сергія Олександровича Джеваги ідентифікували.
ДЖЕВАГУ Сергія Олександровича поховали 4 жовтня 2018 року на “Алеї Героїв” (цвинтар Горова Білещина) м.Прилуки.
Нагороди: За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни - нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (25.03.2015, посмертно) та "Іловайським Хрестом" (посмертно).
(11.12.1973 - 30.07.2014)
Народився 11 грудня 1973 р. у м. Івано-Франківську. Закінчив середню школу №12 у м. Прилуки та Прилуцьке медучилище. У 1998 році закінчив Харківський військовий університет за спеціальністю «Метеорологічне забезпечення».
З червня 1998 року проходив службу на офіцерських посадах у Збройних Силах України.
30 липня 2014 року С. Деркач разом з водієм роти матеріально-технічного забезпечення В. Моісеєнком автомобілем доставляли набої та продукти харчування на блокпост під Луганськом. Машина потрапила на замаскований фугас й підірвалась. У результаті вибуху здетонували боєприпаси, що перевозилися в автомобілі. Обидва воїни загинули миттєво.
Загинув Сергій 30 липня 2014 року у зоні проведення антитерористичної операції. Похований на кладовищі "Новий побут" міста Прилуки Чернігівської області.
Указом Президента України №708/2014 від 8 вересня 2014 року, «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
