16 липня 2018
Здобуття суверенітету кожної держави — це перший її крок у досягненні свободи й незалежності, крок до соціально-економічного та духовного прогресу, благополуччя й добробуту народу. Україна стала на цей шлях після того, як переконалася, що Москва, загальносоюзні органи і відомства відверто прагнуть і надалі диктувати республікам колишнього СРСР свої закони, зберігати у відносинах з ними панівне становище, хазяйнувати, як у колоніях.
Виходячи з цього та виражаючи волю й прагнення українського народу 16 липня 1990 Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки ухвалила Декларацію про державний суверенітет України.
З 385 присутніх на засіданні депутатів «за» проголосувала абсолютна більшість - 355; «проти» - 4; не взяли участі - 26 (18 з них невдовзі звернулися до секретаріату сесії і попросили зарахувати їхні голоси «за»).
Наша держава не стала першою на шляху самоствердження. Трохи раніше, у березні, про суверенність заявила Литва, а в червні - Російська Федерація а уже згодом декларації прийняли Білорусія, Естонія, Латвія та інші республіки колишнього СРСР.
Декларація утверджувала сучасну назву держави - Україна, запроваджувала поняття - національна держава.
Правом виступати від імені народу наділили Верховну Раду.
Декларація передбачила економічну самостійність України через створення банківської, фінансової, податкової, митної системи, формування бюджету та введення власної грошової одиниці.
Окремі розділи документа присвятили екологічній безпеці з метою поліпшення навколишнього середовища та зміцнення генофонду нації, що в постчорнобильський період мало надзвичайне значення.
Завдяки Декларації українці отримали право на вільний національно-культурний розвиток та функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя.
Хоча Декларація, прийнята ще за радянських часів, була спрямована на забезпечення суверенітету України у складі Радянського Союзу, тому окремі її положення застаріли, але в цілому вона не втратила свого значення і донині.
Декларація про державний суверенітет України складається з преамбули й 10 розділів.
Одним з важливих положень Декларації є положення про громадянство. Україна має своє громадянство, де всі рівні перед законом, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, освіти, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять.
Громадяни всіх національностей становлять народ України.
Україна проголошувала свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не братиме участі у військових блоках, і зобов'язувалася дотримуватися трьох неядерних принципів: не застосовувати, не виробляти і не купувати ядерну зброю.
Декларація проголошувала право України безпосередньо здійснювати відносини з іншими державами, укладати з ними договори, обмінюватися дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами.
Значення Декларації про державний суверенітет України в тому, що вона визначила основні напрямки внутрішньої і зовнішньої політики, економічного розвитку та державного будівництва. Цей документ являє собою правовий фундамент для Конституції та законів України.
В основі Декларації лежать демократичні традиції українського народу, які розвивалися протягом століть.16 липня 1990 року - День прийняття декларації про державний суверенітет України став основою для "Акту проголошення незалежності України" 24 серпня 1991 року, підтвердженого Всеукраїнським референдумом 1 грудня цього ж року.
Зазначу, що у 1991 році це була третя спроба здобути незалежність.
Перша під керівництвом Б. Хмельницького у 1648—1654 рр.,
Друга — під керівництвом М. Грушевського та В. Винниченка у 1917—1919 рр.
Третя —в 1991 р.
Отже, завдяки проголошеній Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року, доленосним подіям 1991 року здійснилася віковічна мрія українського народу. На політичній карті світу з'явилася самостійна, незалежна держава УКРАЇНА.
Начальник відділу інформаційної діяльності
та комунікацій з громадськістю міської ради
Олена Александрова
