Прилучани пам’ятають про жертви голодоморів

22 листопада 2019

Найбільшою трагедією в історії українського народу був штучний голод 1932-33 років. Це було не стихійне лихо, а зумисне підготовлений голодомор. Влада забрала у людей все. Усе, до останнього колоска, до останньої зернини. Це був розбій, свідомо спрямований на фізичне винищення селян, українців. Масове голодування почалося в грудні 1931 року і тривало до вересня 1933 року. 22 місяці народ страждав, мучився, вмирав…

Навесні 1933 року, коли настав пік голоду, на Україні щодня вмирало голодною смертю 25 тис. чоловік, щогодини - 1 тисяча, щохвилини - 17. Голод забрав протягом 1932-1933 років, за різними підрахунками, від 7 до 10 мільйонів людських життів. Багато людей пережили страшні часи голоду, мільйони не пережили тих часів. Мільйони жертв заслуговують на значно більшу пам'ять, ніж просто постаменти, пам’ятні знаки...

У четверту суботу листопада в Україні щорічно відзначається скорботна пам’ятна дата — День пам’яті жертв голодоморів. Український парламент визнав Голодомор геноцидом українського народу. 24 країни світу також офіційно визнали Голодомор геноцидом проти української нації.

Вшанувати пам'ять жертв голодоморів біля пам'ятного знака жертвам голодоморів на Центральне міське кладовище сьогодні, 22 листопада, прийшли посадовці та депутати міської ради, представники установ, організацій, громадських організацій, громадські діячі та активісти міста.

 

Прилучани 23 листопада о 16:30 прийдуть на Соборну площу міста, де відбудеться мітинг-реквієм «Не звільняється пам’ять, відлунює знову роками» до 86-х роковин пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років.

У минулому багато українців пережили страшні часи голоду, мільйони не пережили тих часів. Мільйони жертв заслуговують на значно більшу пам'ять, ніж просто постаменти, пам’ятні знаки...

Запрошуємо прилучан пом’янути душі померлих та долучитися до щорічної Всеукраїнської акції «Запали свічку». З давніх часів люди очищувались вогнем. Запалювали свічки і мовчки клялися, що пам’ятають, що не забудуть. І тягар з душі спадав. Запалена свічка свідчить про те, що ми - пам'ятаємо про жертви голодоморів в Україні. Це наш обов’язок перед мертвими і ненародженими. Запалена свічка горить, зігріваючи душі тих, кого в 33-му не відспівували, не оплакували, не провели, не поминали.

Відділ інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю міської ради

 

Переглядів:114