Прилуцька міська рада офіційний веб-сайт

Минуло 37 роки з моменту аварії на ЧАЕС, із тих квітнево-травневих днів 1986 року коли йшла битва незахищених людей з радіацією. Дні самопожертви, дні страху, які вразили весь світ.

Наслідки, які мала аварія – це катастрофа планетарного масштабу. Радіоактивна хмара проникла в атмосферу всієї північної півкулі землі. Практично всі, хто першими включилися в боротьбу з пожежею, дістали небезпечні для життя дози опромінення.

День вибуху четвертого реактора на ЧАЕС міг би стати останнім днем для України, й не тільки нашої держави, якби у вогнище палаючого ядерного кратера не кинулися, жертвуючи собою, прип’ятські пожежники й нічна зміна станції. За кілька годин їх, спалених радіацією, замінять інші. А потім лік тих, які боротимуться з невидимим ворогом, замінять, піде вже на тисячі. На десятки тисяч. Аж доки вони не вгамують шал катастрофи. І буде ім’я їм, не знане досі у світі, - ліквідатори. І буде визнано, що мужність їх не мала прецеденту.

Проходять роки після аварії на ЧАЕС, а біль не вщухає, тривога не полишає людей. Пам'ять багатьох наступних поколінь знов і знов повертатиметься до трагічних квітневих днів вісімдесят шостого.

Ліквідатори - досвіду та навичок боротьби з радіаційним лихом набули вже у Чорнобилі, полишивши натомість на цій землі частку власного здоров’я. Кожен день їхнього життя, 24 години якого минали на службі, був сповненим ризику героїзму, самопожертви. Чорнобиль… тепер це слово знає весь світ. Чорнобиль – це мука і трагедія, це подвиг і безсмертя, це пам'ять , і це наш нестерпний біль.

У числі перших ліквідаторів 1986 року взяли участь більше 1000 прилучан і більшої кількості цих людей немає уже в живих. Прилучани сумлінно виконували покладену на них рятівну місію, проявляючи високий професіоналізм, справжній героїзм та самовідданість, ризикуючи життям.