15 грудня 2014
Питання обтяження речових прав на нерухоме майно завжди посідає особливе місце в правовій системі України, адже з початком розвитку на території нашої держави ринкових відносин, зокрема у сфері обороту нерухомого майна,обтяження стали тим правовим механізмом, який спроможний забезпечити виконання рішень суду щодо нерухомого майна,створити належні умови для задоволення інтересів кредиторів відповідних правовідносин.
Відповідно до законодавчих актів обтяженням вважалася заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена: законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.
Слід зазначити, що до недавнього часу поняття «обтяження» і «обмеження» використовува-лися в різних нормативних актах по-різному, хоча, фактично, позначали одне й те саме право-ве явище. З прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» від 11.02.2010 № 1878-VI два поняття об'єдналися в одне -«обтяження».
Отже, обтяжені речові права на нерухоме майно- тимчасові обов’язки власника враховувати певні обставини, як при вчинені правочинів з об’єктом нерухомого майна так і при реалізації свого права на об’єкт нерухомості.
Документами, що підтверджують виникнення обтяження речових прав на нерухоме майно є:
рішення суду, яке встановлює обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили та ухвали про забезпечення позову постановлені в порядку статтей 152 – 154 ЦПК України);
ухвала слідчого судді під час досудового розслідування або суду під час судового провадження про накладення арешту на нерухоме майно як захід забезпечення кримінального проваджен-ня(на підставі статей 131-132,170 КПК України);
рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно. Таким рішенням, зокрема, може бути постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження винесена для забезпечення реального виконання рішення суду (на підставі статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»);
визначений законодавством документ, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна;
рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об’єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду;
договір укладений у порядку, встановленому законом, яким встановлюється обтяження ре-чових прав на нерухоме майно, чи його дублікат. До таких договорів може бути віднесено договір про зберігання нерухомої речі, що є предметом спору, укладений між сторонами спору (стаття 976 ЦК України);
закон, яким встановлено заборону користування та/або розпорядження нерухомим майном;
інші акти відповідних органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.
В юридичній літературі дуже широко висвітлюється думка про те, що деякі речові права на нерухоме майно мають ознаки обтяжень.Наприклад, земельний сервітут, який встановлюється рішенням суду поза волею власника земельної ділянки встановлює обтяження його права власності.
Разом із тим, обтяження прав на земельну ділянку, які перелічені у Земельному кодексі України дають підставу вважати, що до обтяжень в речовій сфері можна віднести будь-які обмеження правомочностей власника або правокористувача.
Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.
Пунктом 77 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затверд-женого Постановою КМУ № 868 від 17.10.2013 року, передбачено, що державна реєстрація обтяжень речових прав на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване у Держав-ному реєстрі прав, проводиться у спеціальному розділі зазначеного Реєстру
Орган державної реєстрації прав, нотаріус, яким проведено державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно у спеціальному розділі Державного реєстру прав.
Що стосується процедури проведення припинення обтяження речового права то законо-давець визначив, що заінтересованою особою є особа, якою припинено обтяження, а також особа, в інтересах якої припинено обтяження (ч. 2 п. 73 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень).
Документами, що підтверджують припинення обтяження речових прав на нерухоме майно є :
ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову;
ухвала слідчого судді про скасування арешту нерухомого майна під час досудового розслідування;
постанова прокурора про закриття кримінального провадження (частина третя статті 174 ЦПК України); рішення суду, яке набрало законної сили;
якщо обтяження речового права виникло на підставі договору, то припинятися воно має також в порядку, визначеному договором;
при вирішенні питання про зняття обтяження речового права на нерухоме майно, яке було встановлено актом опису майна, на яке поширюється податкова застава слід брати до уваги, що відповідно до статті 93 ПК України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:
– отримання органом державної податкової служби підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку;
– визнання податкового боргу безнадійним;
– прийняття відповідного рішення судом у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства.
Згідно до п. 78 Порядку державна реєстрація припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно у результаті зняття нотаріусом заборони проводиться нотаріусом, яким знято заборону.
Крім того, п. 71 цього ж Порядку передбачено, що державна реєстрація припинення обтяження нерухомого майна іпотекою проводиться нотаріусом одночасно із зняттям ним забо-рони, накладеної під час посвідчення договору іпотеки.
Начальник РС Прилуцького МРУЮ П.ХАЛІМОН
