Прилуцька міська рада офіційний веб-сайт

Що за танці у смутні часи?

Співають за перемогу.

Саме на такі рядки надихає світле дійство «Діти – проти», що відбулося минулої неділі в міському Будинку культури.

Глядачі неодноразово втирали сльози, а потім сміялися, часто аплодували й дивувалися безмежній силі чистої дитячої душі. Дехто подумає: навіщо творити посмішки, коли сумно, навіщо радіти, коли страшно? Але не слід забувати, що найменші представники сучасного українського козацтва народжені не ридати, а бути щасливими.

Концерт за участю солістки зразкової вокальної студії «Натхнення» Регіни Ганзенко, хореографічного ансамблю «Прилучаночка», колективу «Данс-Клас», театру хореографічної мініатюри «Апломб», Анатолія Бірюзова, Дмитра Кисленка та Клубу старшокласників (ЦТДЮ) викликав повний аншлаг у залі. Юна Регіна Ганзенко, призерка багатьох міжнародних фестивалів у цей вечір стала гордістю не лише батьків, наставниці Надії Ратинської, родичів та друзів, а й усього міста. Основна ідея заходу – підтримка солдат, які нас захищають, – виникла в дванадцятирічної Регіни, коли близький друг її родини не повернувся з АТО. Дівчинка тяжко переживала втрату, але останні слова героя несли приблизно такий зміст: «Мій обов’язок – вас захищати, а твій, Регіно, – співати…»

Сценарист і ведучий концерту Олександр Овдієнко подарував глядачам безліч сюрпризів, зачитавши найщиріші листи школярів до наших побратимів на фронті, відзнявши у відеосюжеті відгуки дошкільнят про війну, висвітливши усе єство народного болю у вдало підібраних поезіях та музичному супроводі.

Цей «Музичний крик» заради миру, що відбувся завдяки підтримці міського голови Дмитра Барнаша, народного депутата України Олега Дмитренка та підприємства «Піро-Парк», також допоміг зібрати кошти на потреби воїнів-прилучан.

Така вдячність захисникам України, які пулям не кланяються й терпеливо боронять кордони, заслужила найвищої похвали від громади міста. Кінець концерту увінчався гучними аплодисментами – зал стояв і не відпускав артистів до останнього.

Лейтмотивом вечора стала думка: «Якщо найменші знають, що війна – це зло, то напевно ж ми, дорослі, робимо щось неправильно. Чи не так?»

Катерина Чайка, газета "Град Прилуки" від 04 лютого 2015 року