Прилуцька міська рада офіційний веб-сайт

До 70-річчя Перемоги

В історії кожного народу є славетні події, розповіді про які передаються від покоління до покоління. Одна із таких героїчних сторінок для українців – Перемога у Великій Вітчизняній, або Другій світовій війні. Від назви суть Подвигу наших дідів та прадідів не змінюється. 70 років тому вони звільнили свою Вітчизну і всю Європу від чуми нацизму.

Прилуцька міська ветеранська організація – найстаріша (у 2015-му їй виповниться 33 роки) та одна із найбільших на Чернігівщині. Тут свято бережуть пам’ять про солдатів та офіцерів війни 1941-1945 років, дбають про соціальний захист ветеранів. Нині у місті проживають 1147 учасників війни і 34 учасники бойових дій. Значну увагу приділяє ветеранська організація військово-патріотичному вихованню молоді, ініціюючи та проводячи низку заходів. Зокрема, Фестиваль патріотичної пісні, присвячений пам’яті Сергія Гордійовича Шовкуна; конкурси на призи імені Сергія Гордійовича Шовкуна (серед первинних ветеранських організацій) та імені Леоніда Григоровича Котолова (серед навчальних закладів); Естафету пам’яті, до якої долучаються всі школи, гімназії та вузи Прилук.

У місті над Удаєм відзначення 70-річчя Великої Перемоги стартувало 30 квітня підведенням підсумків Естафети пам’яті.

Захід у міському Будинку культури, куди зібралися учні та вчителі ЗОШ і гімназій, викладачі й студенти вишів, керівництво міста і, звісно ж, ветерани, мав символічну та дуже влучну назву – «Шана за Подвиг, вдячність за мир». Того дня кожне слово, кожна пісня, кожен танок присвячувалися їм, нашим дорогим визволителям.

– Готуючись до святкування 70-річчя Перемоги, наша організація ще три роки тому окреслила низку важливих завдань у соціальній сфері, героїко-патріотичному вихованні молоді та волонтерському русі, – виступаючи зі сцени, зазначив голова Ради ветеранів Прилук Георгій Хотін. – Сьогодні я з гордістю стверджую: «Іспит складено!» Голос ветеранів можна почути не тільки на підприємствах, у школах, під час загальноміських заходів. Їхню роботу видно скрізь. Але ми б не мали високих досягнень, якби не люди, котрі шанують ветеранів, турбуються про них. Найщирішу вдячність усі ветерани Прилук висловлюють нашому кращому другу – депутату Чернігівської обласної ради, меценату Анатолію Мирошниченку, благодійникам Сергію Варнавському і Олегу Авер'янову, які допомагали нам і, я впевнений, допомагатимуть і надалі. Важко переоцінити те, що зробили Анатолій Мирошниченко і Сергій Варнавський, реконструювавши Сквер Вічної Слави. Завдяки Анатолію Костянтиновичу матеріально-технічна база ветеранської організації поповнилася телевізором, фотоапаратом, новими стільцями, було виготовлено присвячені нашим побратимам Сергію Шовкуну і Леоніду Котолову стенди, зроблено багато інших хороших справ.

Міцній дружбі Анатолія Мирошниченка і ветеранської організації Прилук уже понад десять років. За цей час коштом депутата не тільки реконструйовано Сквер Вічної Слави, а й на прохання ветеранської спільноти встановлено там пам’ятник Герою Радянського Союзу Митрофану Зіньковичу, відкрито Стелу визволителям міста і Алею Героїв, яка складається із шести бронзових погрудь – трьох повних кавалерів Ордена Слави і трьох Героїв Радянського Союзу, чиє життя було пов’язане з Прилуками. До 70-річчя Перемоги всі учасники бойових дій, які мешкають у місті над Удаєм, отримають від Анатолія Мирошниченка матеріальну допомогу, а ветеранській організації він подарував 5 тисяч гривень на її потреби. 30 квітня його передала Георгію Хотіну помічник депутата Марія Ястремська.

– Діди Анатолія Костянтиновича воювали на фронтах Великої Вітчизняної, і він вважає своїм обов’язком усіляко підтримувати ветеранів і ветеранські організації, – вручаючи подарунок, сказала пані Марія. – Від його імені я вітаю всіх ветеранів із 70-ю річницею Перемоги! 9 Травня було, є і залишиться великим святом для багатьох поколінь, які глибоко шанують героїчний Подвиг своїх дідів і прадідів. Анатолій Мирошниченко переконаний, що гасло «Ніхто не забутий, ніщо не забуте» актуальне й сьогодні. Той, хто не пам’ятає свого минулого, не має майбутнього. Шановні ветерани, ми вас любимо, ми вас цінуємо, ми, молоде покоління, вчимося у вас жити за законами честі й совісті. Спасибі вам за ваш безсмертний Подвиг. Здоров’я і довголіття кожному з вас!

Зі святом Перемоги ветеранів також привітали очільники Прилук, свої таланти їм подарували учні гімназій та шкіл, вихованці ЦТДЮ і Школи мистецтв, артисти МБК.

У свою чергу, ветерани відзначили нагородами тих, хто зберігає і примножує пам’ять про солдатів Перемоги. Приз імені Сергія Шовкуна у 2015-му дістався первинній ветеранській організації заводу «Пластмас». Із рук Георгія Хотіна кубок отримав її голова, фронтовик Євген Кирилов. Друге місце посіли ветерани Південних високовольтних електричних мереж (голова Володимир Кузьменко), третє – колишньої панчішної фабрики (голова Леонард Хайнацький).

Призу імені Леоніда Котолова цього року удостоїлася школа №10 (директор Василь Кобець), у якій, власне, і стартувала Естафета пам’яті. Почесне друге місце посіла школа №9 (директор Наталія Симоненко), третє – школа №12 (директор Тетяна Пилипенко). Усі призери отримали матеріальні заохочення від ветеранської організації. Решта гімназій і шкіл, а також заступники директорів із виховної роботи всіх навчальних закладів Прилук теж одержали грошові премії від ветеранів.

30 квітня відбулося нагородження переможців Фестивалю патріотичної пісні, присвяченого пам’яті Сергія Шовкуна. Грамоти і призи ветерани вручили Валерії Федоряці (ЗОШ №3), Анастасії Шурло (ЗОШ №13), Анні Рожанській (СЗОШ №6), Юлії Новак (ЗОШ №2), Регіні Ганзенко (гімназія №5), Альбіні Федоровій (ЗОШ №9), Наталії Мархоброд (гімназія №5), Яніті Михальській (СЗОШ №6) та ансамблю школи №14.

Із кожним роком учасників бойових дій, які в далекому 1945-му принесли мир та Перемогу, все менше. Вони невмолимо йдуть у вічність. Це відзначив у своєму виступі Георгій Хотін. У кожному названому ним імені померлого фронтовика звучав біль непоправної втрати. Здається. ще ніколи хвилина мовчання не була такою щемливою… Квіти ветеранам від дітей – лише маленька частинка того «Дякуємо!», яке ми повинні щодня, щогодини говорити тим, хто в кровопролитних боях ціною неймовірних зусиль здолав грізного ворога і звільнив рідну землю.

Андрій Гончар