Прилуцька міська рада офіційний веб-сайт

25 лютого виповнилося 145-років від дня народження найвідомішої української поетеси Лесі Українки. До цієї річниці у Прилуцькій міській дитячій бібліотеці ім. Павла Білецького –Носенка пройшло літературно – мистецьке свято «На крилах Лесиних пісень.».

Разом із бібліотекарем Наталією Сич та за допомогою мультимедійної презентації учні третього класу НВК №15 пройшли життєвим шляхом поетеси. Діти дізналися, що у чотири роки Леся вже навчилася читати, а її улюбленими книгами були «Кобзар» Т.Шевченка, твори Ж.Верна, Д.Дефо, казки Г.Х.Андерсена. Серед факторів, які впливали на формування таланту Лесі Українки, була музика, улюбленим композитором – Л.Бетховен, а улюбленим музичним інструментом видатної українки було фортепіано. Леся володіла технікою гри настільки, що викликала щирий захват у оточуючих. Твори Л.Бетховена в сучасній обробці учні прослухали в запису українських виконавців.

Найбільш за все маленька Леся любила й шанувала українську мову, адже в її родині українська мова була в пошані. З дев’яти років вона почала писати вірші українською. Для найменших своїх читачів Леся Українка написала чимало віршів і казок, які друкувалися в журналі «Дзвінок», у ті часи – єдиному дитячому журналі українською мовою. Казки не завжди веселі. Їхні сюжети взяті із життя, вони вчать нас долати труднощі, що зустрічаються на нашому шляху так, як це робила сама Леся. Леся писала ще й чудові казки. В одній зі своїх казок головним персонажем вона змалювала безтурботного горобчика. Тож із задоволенням діти читали уривки з казки «Біда навчить», вірші «На зеленому горбочку» та «Вишеньки».

У циклі віршів "Мелодії" Леся Українка написала:

Хотіла б я піснею стати

Щоб вітер розносив луну.

Поетичне слово безсмертної Лесі лунає по світу стоголосою піснею, й чудово, що діти не забувають вшановувати пам’ять наших співвітчизників, а хочуть взяти з книжкової виставки «Ні, я жива! Я буду вічно жити!» її твори, з яких линуть слова незабутньої поетеси.

Прилуцька міська дитяча бібліотека ім. П.Білецького–Носенка