19 травня 2017
2 червня 1937 було прийнято постанову Політбюро ЦК ВКП (б) ПБ-51/94 «Про антирадянські елементи», відповідно до якого 5 серпня 1937 вийшов наказ НКВС СРСР № 0044, який поклав початок масових репресій.
Уже до середини листопада 1938 року без суду було винесено 681692 смертних вироки, які виконувалися негайно. Близько 2 млн. людей було відправлено в табори.
Згідно з розсекреченими архівами і документами СБУ, в Україні з 1935 по 1951 рік жертвами розкуркулення стали понад 2 млн. 800 тис. людей. У 1936 році заарештували 15717 осіб, у 1937-му - 159537, в 1938-м 106096, в 1939-м 11744. Близько 16,5 тис. чоловік було розстріляно в 1937-му.
День пам’яті жертв політичних репресій, який відзначають 21 травня, встановлено з метою привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людства.
Наше місто також пережило трагічну сторінку історії, яку прилучани не повинні забувати це – 20 травня 1942 року. Тому сьогодні в Плискунівському яру відбувся мітинг-реквієт та покладання квітів до пам’ятного знака жертвам нацизму з нагоди вшанування пам'яті жертв масового розстрілу мирного єврейського населення Прилуцького краю.
У заході взяли участь голова Прилуцької міської єврейської общини Ірина Бейс, голова обласної єврейської общини Семен Бельман, заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Тетяна Фесенко, представники міської ради, представники єврейської спільноти міста та громадські організації, мешканці Плискунівського мікрорайону, учні ЗОШ № 10.
Війна, що прийшла на українську землю в 1941 році, увірвалася до кожної сім'ї, до кожної оселі, відібрала мільйони молодих життів, перетворила у руїни тисячі міст і сіл України.
Пекло окупації не пройшло безслідно і для єврейського населення Прилук.
Як і на всіх окупованих територіях гітлерівці встановили в Прилуках режим жорстокого терору. На будинках і парканах з’явилися накази з чорною свастикою.
Для підтримки «порядку» гітлерівці створили на окупованій території цілий каральний апарат. У місті перебувало гестапо, жандармерія, військова комендатура, два поліцейські відділки.
До кінця 1941 року всіх євреїв – жителів Прилук зібрали в приміщенні школи №4 для загального мешкання, заборонивши залишати обумовлену територію. Це було єдине, хоч і тимчасове, гетто на території області.
На початку травня 1942 року фашисти розмістили на вулицях міста наказ приблизно такого змісту: «20 травня в 10 годині ранку всьому єврейському населенню міста зібратися на Центральній площі міста для подальшого переселення. З собою на одну людину мати одну поклажу з документами, цінними речами і одягом. За непокору кожен єврей, виявлений патрулем на вулицях Прилук, буде розстріляний на місці».
У вказаний день і годину в центрі міста зібралось єврейське населення від малого до великого, загалом 1200 чоловік. Їх оточили поліцаї і озброєні фашисти, які під дулами автоматів наказали людям рухатись у бік Плискунівки. У людському натовпі почувся крик і плач, адже люди зрозуміли, що ніякого переселення не буде і їх ведуть на страту - вони були приречені. Підвівши єврейське населення до Плискунівського яру, і поліцаї, серед яких було 3 лікарі – німці убили дітей, давши їм понюхати отруйні речовини. Доросле населення було розстріляне, а їх речі були розграбовані.
Два поліцаї відмовились виконувати наказ і вбивати людей, тоді тих хто не підкорився, розстріляли скинувши їхні тіла у загальну могилу. Після закінчення масової страти нацисти пішли, наказавши місцевим жителям закопати велику могилу. Коли жителі Плискунівки з лопатами прийшли до яру, почули здавлений дитячий плач. Відсунувши декілька мертвих тіл, виявили дивом уцілілого маленького хлопчика, якому було приблизно вісім місяців. Одна з жінок забрала його додому та сховала. Хлопчик прожив у неї до кінця війни, а потім приїхали родичі з Полтави і забрали до себе. На жаль, скоро після війни жінка померла і ніхто із старожилів не міг пригадати її ім’я.
Євреїв, яким вдалося уникнути розстрілу, розшукували і відправляли назад у гетто або у в’язницю для подальшого знищення. Найпізніший з масових розстрілів євреїв у місті відбувся 1 березня 1943 року.
З травня 1942 по березень 1943 року на території Плискунівського яру було розстріляно 1290 чоловік єврейської національності і близько 5 тисяч жителів міста і району.
На території Плискунівського яру обласною державною комісією зі встановлення і розслідування лиходійств нацистських загарбників на території області частково було досліджено три могили. У червні 1944 братські могили у Плискунівському яру було обгороджено і засаджено квітами. 1948 році три могили були об’єднані в одну. У 2002 році було встановлено пам’ятний знак загиблим євреям.
Українці в роки війни, намагаючись урятувати євреїв, переховували їх, передавали в гетто одяг та їжу. Тож, не даремно серед удостоєних єврейської відзнаки «Праведники народів світу» чи не найбільше наших земляків.
Сектор інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю міської ради
