12 липня 2022
Заступник міського голови Тетяна Шкуренко 11 липня, на апаратній нараді міського голови, проінформувала присутніх про плани уряду щодо наступних етапів реформування медичної галузі в Україні.
Посадовець зазначила, що початку війни ухвалено чимало важливих рішень, які стосуються нефронтового життя країни і які не були достатньо висвітлені публічно – просто тому, що обговорювати їх було ніколи, адже вісті з фронту є в пріоритеті, через це громадяни не дуже встигають моніторити рішення про внесення змін в законодавчі акти. Разом з тим зміни в чинному законодавстві яскраво демонструють наміри уряду щодо вектора розвитку країни, особливо на тлі кандидатства України в члени ЄС.
Ряд змін можуть найближчим часом мати стосунок до розвитку медичної галузі, оскільки Верховна Рада України схвалила в другому читанні законопроєкт 6306, що дозволяє Міністерству охорони здоров’я запустити інфраструктурну частину реформи охорони здоров’я.
До Прилук, що має за роки розвитку міста й району специфічну мережу закладів охорони здоров’я, це так само може мати прямий стосунок, яким передбачатимуться зміни в структурі цієї мережі.
Найперше, цим законопроєктом передбачено внесення змін у ряд чинних нормативно-правових актів, серед яких - Закон України “Про оплату праці” (тут Кабмін має намір взяти на себе встановлення мінімального розміру заробітної плати в галузі), Цивільний кодекс України, Основи законодавства України про охорону здоров’я (у цей документ, зокрема, і пропонується внесення найсуттєвіших змін щодо інфраструктурної частини реформи й про це згодом), Закон України “Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення” (тут уточнюються механізми реімбурсації за лікарські засоби та медичні вироби, визначаються повноваження ОМС щодо фінансової підтримки закладів, які є комунальною власністю громади тощо), Закон України “Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я” ( уточнюється маршрутизаця пацієнта для отримання реабілітаційних послуг).
Детальніше про найактуальніше із цього законопроєкту.
Документом, що нині чекає остаточного візування Президентом України, передбачено, як стверджує профільне міністерство й галузевий Комітет ВРУ, відхід від колишньої моделі лікарень, а формування їх та мережі закладів за світовими стандартами. До слова, про таку модель уже йшлося при очільниці МОЗ Уляні Супрун. В основі підходу – створення госпітального округу, до якого пропонують повернутися.
Так, мережа закладів охорони здоров’я в області, об’єднана в один госпітальний округ, буде додатково поділена на госпітальні кластери, з урахуванням:
меж адміністративно-територіальних одиниць;
географічних особливостей регіону та стану автомобільних доріг;
поточних і прогнозованих демографічних показників чисельності населення, структури захворюваності і смертності;
оптимальних клінічних маршрутів пацієнтів задля своєчасного доступу до медичної та реабілітаційної допомоги, що ґрунтується на принципах доказової медицини;
навантаження на медичних працівників та фахівців із реабілітації.
Згідно з видами медичної допомоги, яка надається в закладах охорони здоров’я госпітального кластера, мережа закладів охорони здоров’я буде поділена на надкластерні, кластерні та загальні лікарні. Пропоную звернути увагу на визначення:
“госпітальний округ – це територія, в межах якої забезпечено надання якісної, комплексної, безперервної і орієнтованої на пацієнтів медичної допомоги шляхом організації спроможної мережі закладів охорони здоров’я”;
“загальний заклад охорони здоров’я – багатопрофільний лікарняний заклад, що надає медичну допомогу населенню територіальної громади або декількох громад та забезпечує базові напрями стаціонарної медичної допомоги відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України, стабілізацію стану пацієнта та маршрутизацію до кластерних та надкластерних закладів охорони здоров’я”;
“кластерний заклад охорони здоров’я – багатопрофільний лікарняний заклад, спроможний забезпечити на території госпітального кластеру потребу населення в медичній допомозі при найбільш поширених захворюваннях і станах за напрямами стаціонарної медичної допомоги відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України”;
“надкластерний заклад охорони здоров’я – багатопрофільний або однопрофільний лікарняний заклад, в якого наявні ресурси та технології, орієнтовані на надання медичної допомоги у найбільш складних та/або рідкісних випадках захворювань населенню всього госпітального округу за напрямами стаціонарної медичної допомоги відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України”;
За словами Міністра охорони здоров'я Віктора Ляшка, найпростіші випадки лікуватимуться якомога ближче до пацієнта, в загальних лікарнях. Такі лікарні розташовуватимуться з розрахунку один медичний заклад на 50-80 тисяч населення. У складніших випадках – пацієнта доставлятимуть у кластерні та надкластерні лікарні, які надаватимуть високоспеціалізовані послуги.
“Новий підхід також передбачає, що медичні заклади будуть забезпечуватися обладнанням, відповідно до свого рівня в госпітальному окрузі. Не має бути ситуацій, коли в загальну лікарню встановлюють дорогий ангіограф, якому місце в кластерному закладі. Тому що в загальній лікарні його вмикають раз на тиждень, а то й на місяць, а він повинен працювати 24/7. Ми повинні постійно покращувати якість послуг, які надаються людям, й ефективно використовувати наявні ресурси”, – додав Міністр охорони здоров'я.
Поділ лікарень за адміністративним принципом (міські, районні, обласні) – це наслідок ще радянської системи медицини. Він призводить до дублювання функцій лікарень та заважає конкуренції. Фактично для пацієнтів пропонують однакові послуги невисокої якості без розподілу за рівнями складності випадків.
Система госпітальних округів передбачає кілька рівнів допомоги залежно від складності випадку та важкості стану пацієнта. «Швидка» повинна доставити пацієнта не до найближчої лікарні, а до закладу, який може надати необхідний вид допомоги. Якщо пацієнта з інсультом доставити до найближчого неврологічного відділення, а не лікарні з інсультним блоком, це значно зменшить шанси на порятунок його життя. Так само й пацієнтів у більш важкому стані необхідно доставляти до потужних відділень інтенсивної терапії найвищого рівня з експрес лабораторією та моніторинговими системами.
Наближення менш складних послуг до пацієнта та концентрація високотехнологічних послуг для важчих випадків дозволить покращити надання медичної допомоги.
Наднакластерні лікарні будуть максимально оснащені сучасним обладнанням та надаватимуть пацієнту найширший спектр послуг. У кластерному медзакладі пацієнт зможе отримати медичні послуги при найбільш поширених хворобах. Загальні лікарні надаватимуть базові медичні послуги для пацієнтів однієї або кількох громад.
Поділ кожної території на госпітальні кластери – це спосіб збалансувати переваги та недоліки децентралізації, коли територіальна громада буде чітко знати, до якого госпітального кластеру вона належить та мусить враховувати роль свого медичного закладу в роботі всієї системи. Госпітальне планування надає кожній громаді орієнтир: де і які послуги мають отримувати мешканці, де необхідна співпраця з іншими громадами.
Також важливо, що подібна система є основою побудови госпітальних мереж у країнах ЄС. У Європі останніми роками найголовнішими у роботі медичної системи вважають наступні показники: зменшення термінів перебування у лікарні, зменшення кількості стаціонарних ліжок, покращення результатів лікування. Україні за цими показниками ще багато чого потрібно зробити, щоб наблизитись до сучасної європейської системи надання меддопомоги.
Зауважу й на тих положеннях законопроєкту, які безпосередньо стосуються ОМС. Зокрема,
«Органи місцевого самоврядування здійснюють планування розвитку мережі закладів охорони здоров'я комунальної форми власності, приймають рішення про створення, припинення, реорганізацію чи перепрофілювання закладів охорони здоров'я самостійно з обов’язковим урахуванням затвердженого у встановленому порядку плану розвитку госпітального округу”. Що це може означати: депутати, ухвалюючи рішення про функціонування того чи іншого ЗОЗ, повинні орієнтуватися на мережу з позиції раціональності та доцільності його в площині ГО. З цієї точки зору важливим, на мій погляд, є пукт, що стосується ЗУ “Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення”, а саме:
“1. Договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладається між Уповноваженим органом та закладом охорони здоров’я незалежно від форми власності чи фізичною особою - підприємцем, яка в установленому законом порядку одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та відповідають встановленим Кабінетом Міністрів України вимогам до надавача медичних послуг за програмою медичних гарантій, умовам закупівлі, специфікаціям до медичних послуг, а також з урахуванням визначеного в програмі медичних гарантій обсягу забезпечення медичними послугами, визначеного відповідно до потреб в межах кожного госпітального округу”;
Де останні слова можна тлумачити наступним чином: НСЗУ (Уповноважений орган) буде орієнтуватися на доцільність укладання договорів з медичними закладами, які не є ефективними в мережі ГО. Якщо громада наполягатиме на існуванні такого закладу, то існує імовірність його утриманні повністю за кошти громади.
З прийняттям цього закону місцевим радам необхідно буде попрацювати над створенням ще одного органу – Наглядової ради.
“У державних та комунальних закладах охорони здоров’я, що надають спеціалізовану медичну допомогу, з якими головними розпорядниками бюджетних коштів укладені договори про медичне обслуговування населення, за рішенням власника закладу охорони здоров’я (уповноваженого ним органу) утворюються наглядові ради з обов’язковим залученням представників громадськості (за їхньою згодою). Наглядові ради також можуть утворюватися за рішенням власника в інших закладах охорони здоров’я.
Наглядові ради розглядають питання, зокрема, щодо дотримання прав та забезпечення безпеки пацієнтів, додержання вимог законодавства при здійсненні медичного обслуговування населення закладом охорони здоров’я, фінансово-господарської діяльності закладу охорони здоров’я.
До складу наглядової ради закладу охорони здоров’я, крім представників власника закладу охорони здоров’я (уповноваженого ним органу) та відповідних органів виконавчої влади та/або органів місцевого самоврядування, входять (за їхньою згодою) депутати місцевих рад, представники громадськості та громадських об’єднань, діяльність яких спрямована на захист прав у сфері охорони здоров’я, організацій, що здійснюють професійне самоврядування у сфері охорони здоров’я.
Порядок утворення, права, обов’язки наглядової ради закладу охорони здоров’я і типове положення про неї затверджуються Кабінетом Міністрів України”.
