Прилуцька міська рада офіційний веб-сайт

3 лютого 1918 р. - народилася Любов Василівна Забашта, українська поетеса, драматург, прозаїк, член Спілки письменників СРСР. Народилася в м. Прилуки.

Пристрасть до поезії пробудив дід Семен Герасимович Січкар – учитель. 3 10 років, навчаючись у середній школі №4, почала писати вірші. На один із перших віршів Л.Забашти, надрукований у газеті "Правда Прилуччини", український композитор П.Майборода написав романс "О юність, юність".

У 1940 році закінчила інститут інженерів водного господарства, направлена на Рибінську судноверф, де працювала інженером-кораблебудівником.

Закінчила мовно-літературний факультет Київського педагогічного інституту. Працювала завідуючою відділом поезій журналу "Дніпро". Перша збірка поезій "Нові береги" вийшла у 1950 році. З того ж року Любов Забашта – член Спілки письменників.

Книжки письменниці вирізняються розмаїттям тем, художніх засобів, жанрів-вірші, поеми, балади, повісті, романи, драматичні й дитячі твори. Серед них – поетичні збірки: "Нові береги", "Пісня й хліб", "Берег надій", "Гніздо голубки", "Сівачі", книжки для дітей: "Паляниця білолиця", "Коли я виросту", "Дощик", "Веселка", п'єси: "Весілля в Тернах", "Троянди на камені", драматичні поеми: "Квіт папороті", "Там, за рікою молодість", "Крилаті мої кораблі"...

На слова Л.Забашти композиторами створено понад 50 пісень. Багато віршів присвятила поетеса рідним Прилукам. Декілька поетичних збірок подарувала краєзнавчому музею.

Померла Любов Василівна 21 липня 1990 року. Похована на Байко­вому кладовищі біля могили Андрія Малишка.

На будинку, де народилася Любов Василівна Забашта і в школі, де вона навчалася, встановлені меморіальні дошки, у 2011 році встановлений бронзовий пам’ятник.

Творчий і життєвий шлях письменниці свідчать, що вона щиро й при­страсно любила Україну, була справжньою патріоткою свого народу.