Прилуцька міська рада офіційний веб-сайт

Розв’язана агресором війна принесла на українську землю сльози, біль і розпач. Вона відібрала спокій, розбила сім’ї, залишила глибокі рани у серцях. Особливо — в серцях матерів, чиї сини пішли захищати Батьківщину й досі не повернулися додому. Хтось зник безвісти, хтось — у полоні, а вдома їх чекають із тремтінням у голосі, молитвою в душі й невгасимою надією в очах.

Сьогодні міський голова Ольга Попенко зустрілася з жінками, чиє життя обпаленене війною. Ці матері щодня живуть між надією й болем, між пам’яттю й очікуванням. Їхня віра тримає небо, їхній біль — промовистіший за будь-які слова.

Щонеділі на майданчику біля пам’ятника Тарасу Шевченку збираються матері, дружини, діти — рідні захисників, які пропали безвісти чи перебувають у полоні. Вони приходять зі сльозами, з фотографіями й прапорами. Вони тримають у руках плакати, а в серцях — величезний біль. Вони хочуть бути почутими, щоб не залишитися наодинці. Щоб суспільство пам’ятало. Щоб підтримка допомогла їм дочекатися найдорожчих людей — своїх синів, чоловіків, батьків…

Міський голова звернулася до матерів із теплими, щирими словами співпереживання:

"Жодна мати не повинна залишатися зі своїм болем наодинці. Ви — наша сила, наша совість і наш приклад незламності. Ваші сини — Герої. Ми молимося за їхнє повернення, ми з вами — серцем, словом, справами. Схиляю голову перед вашим терпінням, вашою вірою. Ми не маємо права зупинятись, поки останній син не повернеться додому."

Із нагоди Дня матері та Дня Героя матері отримали грошову допомогу, яка не здатна загоїти душевні рани, але щоб хоч трішки полегшити будні й нагадати, що вони не одні.

Сьогоднішня зустріч — це крик любові й надії, який має бути почутий. І нехай сьогоднішнє тепло сердець, хоч трохи, зігріє ці втомлені душі, які так довго чекають…