Прилуцька міська рада офіційний веб-сайт

4 червня в Україні вшановують пам’ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії росії проти нашої держави. Цей день є трагічним нагадуванням про невимовний біль, який принесла українським родинам жорстока війна, та про нестерпні страждання, що випали на долю найменших українців.

З 2014 року наші діти перебувають у постійній небезпеці: вони зазнають травм і поранень, переживають залякування, стають жертвами насильства, їх викрадають і розлучають із рідними. Та найстрашніше — війна забирає їхні життя.

Сьогодні на Театральній площі нашого міста відбулася щемлива акція «Голоси дітей», присвячена пам'яті маленьких українців, чиє майбутнє безжально перекреслив ворог. Ця всеукраїнська ініціатива була започаткована у 2022 році під патронатом Першої леді України Олени Зеленської.

До меморіального заходу долучилися міський голова Ольга Попенко, посадовці міської ради, однокласники й друзі загиблого Андрія, а також небайдужа молодь Прилук. Спільно з мешканцями міста вони схилили голови у скорботі, щоб розділити цей невимовний біль. Цього дня символічні дзвіночки, що уособлюють голоси загиблих ангелів, дзвенітимуть по всій країні…

Російська агресія принесла страшне горе і в Прилуки. Серед молодих людей та дітей, чиї життя забрала ця війна, — наші земляки, юні й сповнені надій Андрій та Дарія.

Андрій Сукнистий (15 років)

Андрій навчався у 9 класі, щиро любив спорт, захоплювався технікою і понад усе мріяв про власний мотоцикл, будуючи плани на доросле життя. Проте 19 травня ворожий ракетний удар по Прилуках обірвав життя хлопця — напередодні його шістнадцятого дня народження.

Дарія Лобода (19 років)

Дарія обрала шлях милосердя. Вона закінчила Прилуцький фаховий медичний коледж та продовжила навчання у Сумському державному університеті. Дівчина мріяла стати медиком, щоб рятувати й допомагати людям, але її життя трагічно обірвалося внаслідок ракетного удару по Сумах.

Сьогодні ми згадуємо Андрія, Дарію та всіх українських дітей, чиї мрії, усмішки та майбутнє безжально забрала країна-агресор. Ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю кожної дитини, чиє серце зупинила війна.

Не забудемо жодну жертву. Не пробачимо ворогові. Бережемо світлу пам’ять про кожного нашого янгола!